Росію чекають три шляхи розвитку, і всі три - негативні, випливає з доповіді Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ), який сьогодні в Давосі представить глава російської делегації Дмитро Медведєв.
Доля країни до 2030 року буде залежати від трьох факторів - рівня цін на енергоресурси, розвитку інститутів і ступеня згуртованості суспільства. Однак у кожному разі чекати політичної волі до корінних реформ від федерального центру не варто.
Віце-прем'єр РФ Аркадій Дворкович назвав сценарії "не катастрофічно жахливими, але негативними".
"Вони змушують замислитися, де проблеми, що робиться не так і як це виправити", - пояснив чиновник.
Економічна і політична ситуація в країні буде складатися в залежності від трьох векторів, вважають автори доповіді, - цін на енергоресурси, здатності реформувати інституційне середовище та згуртованості суспільства. Залежно від того, як вони складуться, Росію чекає три сценарії, кожен з яких гірший попереднього.
Перший - "Відновлення регіонального балансу" - можливий, якщо ціни на енергоносії будуть поступово знижуватися. У цих умовах деякі регіони незалежно від федерального центру зроблять ривок вперед завдяки інвестиціям в сільське господарство і суміжні галузі. У цьому випадку вперед вийдуть ті регіони, де інститути сильні і вже є заділ для розвитку, - Татарстан, Самара, південні регіони, - вважає експерт Центру розвитку ВШЕ Валерій Миронов.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Росіяни напророкували Україні апокаліпсис: тотальне зубожіння і масові бунти
Другий сценарій - "Хитка стабільність" - буде здійснюватися при раптовому і стійкому падінні цін на нафту. Ресурсів на реформи не залишиться, і уряд РФ буде змушений посилювати вплив на економіку і спрямовувати більше коштів на соцпотреби. Цей варіант розвитку подій найменш реальний, говорить професор РЕШ Костянтин Стирін.
"Китайська економіка продовжує рости, і це головний чинник, який тримає ціни на високому рівні", - стверджує він.
Нарешті, третій сценарій - "Кінець спокійної бездіяльності" - проходить в досить сприятливих для Росії умов. Сировинні ціни залишаються незмінними, а уряд, задоволений збереженням благополучної макроекономічної ситуації, не поспішає міняти економічну політику. Каталізатором реформ стає суспільство, незадоволене неефективністю держави навіть при високих доходах.
Коментарі
2