Як отримати квартиру за договором довічного утримання?

У Києві багато пенсіонерів шукають людей, які за квартиру доглядатимуть їх до смерті.

Про це Gazeta.ua розповіла столичний брокер Ірина Смикало.

"Пропозицій багато, але людей, які за догляд отримують квартиру у спадок, насправді дуже мало. 80% залишаються ні з чим, - каже Смикало. - Порядних, серед таких клієнтів майже не зустрічала. Доглядальників міняють, як рукавички, ще й вимагають невідомо чого - від червоної риби до креветок під соусом, хоч уже жувати не мають чим".

За словами брокера, доглядальницю пенсіонери можуть звинуватити в отруєнні чи замаху на їхнє життя, часто підозрюють у крадіжках дорогоцінностей, яких насправді господарі ніколи не мали.

"Коли вирішили доглядати за одиноким пенсіонером в замін на його квартиру, не погоджуйтеся на оформлення спадку, - рекомендує Смикало. - Його можна переписувати хоч щодня. Не вірте, що квартиру перепишуть на вас через рік чи два. Як правило, у кожного одинокого пенсіонера перед смертю раптом з'являється кілька навіть дуже близьких родичів. Щоб отримати квартиру, все оформлюйте через договір у нотаріусі. Найкраще, якщо на вас квартиру оформлять, як дарственну".

Людмила Остапенко чотири роки доглядала одинокого пенсіонера. У березні успадкувала його однокімнатну квартиру на столичній Борщагівці.

"Друзі і родичі мені заздрять, але ніхто не знає, якою ціною мені це далося, - каже жінка. - Ніхто не поспівчував, коли я розривалась між домом, роботою і абсолютно чужою мені людиною. Дід, якого я доглядала, пересувався по квартирі на візку. Щодня повинна була провідувати його вранці і ввечері. Вранці готувала сніданок і обід, прибирала у його кімнаті, мила посуд, який залишився звечора. Допомагала одягтися, коли просив, голила і стригла його двічі на місяць. Ввечері пригощала вечерею, допомагала прийняти ванну".

Каже, перші два місяці пенсіонер перевіряв її на чесність.

"Часто лишав на видному місці свій золотий перстень. Думав, я вкраду і більше не прийду. Капризував, як і всі літні люди. Замовляв з вечора капусняк, а коли я все купувала на борщ, просив гречаного супу. Важко було вгодити з м'ясом і котлетами - то зажирні, то запісні, то недосмажені. Але коли звик, як я готую, почав хвалити. Ми подружилися. Хоч сварились регулярно - майже щотижня. Разів з вісім хотіла йти від нього, але стримувала себе", - зазначила вона.