Є статистика, що податок на прибуток в Україні сплачують 198 компаній. Всі інші намагаються якось обійти його. Голова комітету Верховної Ради з питань податкової та митної політики Ніна Южаніна давала таку статистику: 2016-го задекларували податку на прибуток 10 мільярдів гривень. Сплатили – п'ять мільярдів. У той же рік по Києву компанії задекларували податок на прибуток два мільярди, а сплатили - один мільярд.

 

Що означає заміна податку на прибуток податком на виведений капітал? По-перше, буде спрощена система обліку документів. По-друге, отримав прибуток, реінвестував у виробництво — не сплачуєш податок. Виводиш капітал — сплачуєш.

Влада обережно ставиться до цього податку, бо зменшаться надходження до бюджету. Але це тільки в перший рік. Потім ситуація зміниться. У Грузії, наприклад, податок на виведений капітал працює рік. І вже є зростання бюджету. Остання цифра, яка лунала з боку міністерства фінансів - 40 мільярдів гривень недоотримає бюджет, якщо введуть податок на виведений капітал. Думаю, що це неправильні розрахунки. Цифра скоріше буде удвічі меншою. Але це теж великі гроші. Знайти компенсатори можливо. Зокрема, завдяки великій приватизації, яка має початися цього року. Президент підписав відповідний указ. Якщо правильно рахувати все, то компенсатори можна знайти.

Добре, якби закон про податок на виведений капітал прийняли на цій сесії. Щоб у бізнесу був час підготуватися. І зрозуміти, як працювати, наприклад, з 1 січня 2019 року. Не варто приймати такі зміни в кінці року. Владі теж потрібен час, щоб підготуватись і порахувати все.

Ми їздили по країні з проектом нового ліберального податкового кодексу. Провели 19 круглих столів у 17 областях. На всіх зустрічах я піднімав це питання. Щоб разом із вступом у дію нового податкового кодексу прийняти нульове декларування. Дати можливість українцям задекларувати все, що мають. І держава визнає, що людина заробила все чесно. 12 березня на зустрічі з представниками бізнесу президент Петро Порошенко сказав, що якийсь відсоток таки треба буде сплатити. Але я вважаю, що не варто вимагати ніяких відсотків. Зважаючи на стан у країні. Говорять, що на руках у населення зараз перебуває від 60 до 100 мільярдів доларів. Тобто ці гроші знаходяться в тіні. І їх можна залучити в економіку.

Якщо просто зараз оголосити нульове декларування без сплати відсотків чи прийняти новий податковий кодекс - нічого не вийде. В Україні треба проводити системні зміни. Навести лад у банківській сфері. Президент підписав закон про повне гарантування повернення коштів з державних банків. Це хороший крок, але його недостатньо, щоб оздоровити банківський сектор. Наступний крок треба робити і для комерційних банків. Зараз поклав мільйон, а в разі банкрутства отримаєш тільки 200 тисяч. Яка нормальна людина понесе гроші на депозит? Потрібні гарантії повернення коштів.

Комплексний підхід допоможе вивести економіку з тіні: прийняття ліберального податкового кодексу, закону про нульове декларування, банківський сектор. "Тінь" є і в розвинутих країнах. Але який її відсоток? Два роки тому міністр економіки Абромавичус говорив про 65 відсотків економіки в тіні. Через півтора року вже новий міністр називав цифру 35 відсотків. Виходить - 30 відсотків бізнесменів вийшли з тіні. Два роки тому під час форуму колишній президент Віктор Ющенко сказав, що 10 відсотків виведення економіки з тіні - це плюс в бюджет 180 мільярдів гривень. Чому тоді в країні є проблеми з грошима?

 

Є й радикальніші пропозиції щодо скорочення податків. Ми пропонуємо залишити п'ять загальнодержавних і чотири місцевих. Перші це: податок на виведений капітал, податок на додану вартість (ПДВ), доходи фізичних осіб, акцизний податок, за використання природних ресурсів. Місцеві: податок на нерухомість, землю, сільськогосподарський, фізичних осіб-підприємців та юридичних осіб зі статусом мікробізнесу та малого бізнесу.

Також пропонуємо об'єднати два існуючі податки в один – єдиний соціальний внесок і податок на доходи фізичних осіб. Сьогодні разом вони становлять 41 відсоток. Пропонуємо об'єднаний податок встановити на рівні 32 відсотків. І за три роки поступово зменшити його до 20. Переконаний, що такий підхід майже на 90 відсотків виведе зарплати з конвертів. Також завдяки цьому можна буде щороку збільшувати зарплати.

Це проблема, немає системного підходу. Коли торік зросла мінімалка, почали закриватись ФОПи. Частина з них існувала тільки на папері. Але були й такі, що дійсно не могли сплачувати підвищену зарплату. Що зробила частина підприємців? Вони почали переводити працівників на півставки, не оформляють офіційно на роботу. Щось придумують, щоб тільки не сплачувати підвищену мінімальну зарплату. Держава не створює сприятливих умов для ведення чесного бізнесу.

Я проти спрощеної системи. Давайте згадаємо, коли її прийняли. Це був кінець 1990-х і початок 2000-х. Коли держава не могла створювати робочі місця, дати можливості людям заробляти. Тоді вистачило розуму, щоб прийняти законодавство і спростити систему. Щоб прості громадяни могли робити невеликий бізнес, розвиватися і заробляти. Але через деякий час великий бізнес почав зловживати спрощеною системою.

Пропонуємо новий погляд на малий бізнес. Його варто розділити на дві категорії. Чітко прописали, хто має займатися мікробізнесом. Наприклад, обороти першої категорії — це два мільйони гривень. Ці люди сплачуватимуть фіксовану ставку податку – 500 гривень на місяць. Держава не наполягатиме, щоб вони встановлювали касові апарати. За нашими розрахунками, таких самозайнятих людей буде не менше п'яти мільйонів. З одного боку, це надходження до бюджету, з іншого - в країні з'явиться пласт малого і середнього класу. І через деякий час політики на виборах вже не зможуть купувати голоси. Бо це будуть самодостатні люди.

Торік на другий бізнес-форум Ukraine Level Up ми запросили колег із Європи. Вони говорили - не треба копіювати європейську податкову систему. В тому числі Німеччину. Україні потрібні низькі податки. Це сприятиме росту економіки.

Припустимо, зараз приймають новий податковий кодекс, який набуває чинності 1 січня 2019 року. Оголошують разом із цим нульове декларування. Приймають закон про банківський сектор. Гроші, які є у населення, йдуть у банки. Відсотки на кредити стануть нижчими. Держава робить перший крок назустріч бізнесу. Наголошує — що змін законодавства, перевірок не буде три роки. Ми вам довіряємо. Всі компанії реєструємо як чесні, прозорі. І працюємо. Разом з цим має запрацювати аналітична служба. По різному її можна називати — служба фінансових розслідувань, бюро фінансової безпеки України. Одна єдина служба, яка буде займатися правопорушеннями в економіці. Бо ухиляння завжди будуть. Таким чином відновиться довіра бізнесу до влади.

Я переконаний, якби ці речі зробили три роки тому, сьогодні б це була інша країна. А якби ще раніше провели податкову реформу, то не було б ні Криму, ні Донбасу. Деякі аналітики кажуть, що за 26 років незалежності з України вивели 168 мільярдів доларів. Якщо б ці гроші залишались, то вона б була зовсім іншою державою, з іншими можливостями. Тоді б Путін 10 разів подумав - варто йти війною на сусіда чи ні?

 

Міністр фінансів каже — я ліберал. Але, як відповідальний за доходну частину бюджету, не можу зараз піти на зменшення податків.

Я думаю, що політикам не варто думати про сьогоднішній день. Згадаємо економічні успіхи інших країн. Наприклад, Лі Куан Ю в Сингапурі, Шарля де Голля у Франції - вони думали не про стан країни сьогодні. А що буде через кілька років. І приймали рішення, щоб їхня країна стала сильнішою.

Тому аргументи, якщо ми зараз зменшимо податки, то отримаємо менше доходів – звучать дивно. В Україні є чотири тисячі державних компаній, які повинні заробляти. А вони отримують дотації від держави. Це абсолютний нонсенс. Замість того, щоб ці гроші пішли на якісні дороги, освіту, медицину, оборону, їх витрачають на утримання державних компаній.

Двічі прем'єр-міністр Литви Андрюс Кубілюс розповідав, як змінили ситуацію з залежністю від російського газу. Вони вирішили збудувати LPG-термінал. Але це дуже дорого коштує — 1 мільярд 200 мільйонів доларів. Звернулися до ЄС, там сказали що готові надати гроші. Треба, щоб проект був міжнародним - хоча б на три країни. У Литві зрозуміли, що виділення коштів затягнеться, будуть довго думати. І невелика країна сама знайшла гроші, збудувала термінал. Після цього зробили його практично міжнародним, поєднали трубами з Естонією, Латвією. Тоді звернулись до ЄС. Сказали — ми термінал збудували, поверніть нам частину грошей. Бо він вже міжнародний. У Литві думали про майбутнє. В Україні не один рік говорять про те, що маємо збудувати такий же термінал. Невже так важко знайти мільярд доларів?

Нещодавно дізнався, що за дорученням прем'єра створили комісію по захисту бізнесу. Але 3,5 роки тому в країні створили посаду бізнес-омбудсмена. Запросили високого рангу фахівця з Литви — пана Шемету. Що це за посада? Цей фахівець захищає інтереси бізнесу. Навіщо тоді засновувати ще якісь комісії? А через рік ще одну створять по захисту вже цієї комісії? Треба приймати нові правила гри - прозорий, чесний, зрозумілий податковий кодекс, який буде прийнятий бізнесом. Коли підвищували мінімальну заробітну плату, змінювали кожен раз податкове законодавство знаєте, що говорили — спочатку бізнесмени отримають шок. Потім сіли, подумали - домовимось. Так не повинно бути, щоб домовлятися з кимось.

Що таке в розумінні розвинених країн податкова система? Нобелівські лауреати розробили критерії. Один із них — гнучкість. Змінюється ситуація в економіці, країні - податкова система повинна підлаштуватися.

Хочеться запитати урядовців - якщо не буде бізнесу, де ви будете брати податки, гроші на пенсії? Як будете годувати армію?

Кредит важливий, тому що на це дивляться інші фінансові організації. Це взаємопов'язані речі. МВФ дає гроші, йому довіряють великі компанії. Вони спокійніше ставляться до таких країн, як Україна. Але цього недостатньо. З іншого боку — якщо ми приймаємо рішення про те, щоб дати можливості розвиватися українському бізнесу, то через деякий час не будуть потрібні кредити. Фонд - це не благодійна організація. Кредити треба повертати. МВФ для України можуть бути громадяни.

План Маршала, про який зараз багато говорять, на мій погляд теж не потрібен. Україна не знаходиться в такому стані, як Німеччина після війни. Я переконаний, що план Маршала - всередині країни.

Коли говорять, що неможливо аби українська земля була товаром, одразу згадую дитинство. Відкривав підручник з історії. Там були намальовані товсті капіталісти. Говорили – вони прийдуть, народне добро заберуть. Ситуація зараз — один в один. Хіба земля в Україні сьогодні не продається? Продається, але держава нічого не отримує з цього. Знаходяться інші схеми. Коли говорять про таку велику любов до української землі, чому не б'ють по руках тих хто зрізає плодородні землі і вивозить? Земля має бути товаром. І це дасть можливість прийти великим світовим гравцям із великими інвестиціями. Звичайно, треба правильно умови для них розписати.

Багато говорять про українських айтішників, які стали відомими у всьому світі. Уявіть ситуацію, прийшов такий спеціаліст до Білла Гейтса. Запитав - у вас працюють українці, вони розумні. Може інвестуєте в Україну? Він збере своїх радників. Розкажіть, що там за країна? Які там закони, як все працює, як я зможу вивести дивіденди? Йому скажуть: дивіденди не зможеш вивести, треба схеми малювати. Після цього він захоче інвестувати? А коли потенційний інвестор почує, що влада прийняла ліберальний податковий кодекс, оголосили нульове декларування — це означає, що гроші населення підуть у банки і з тіні вийдуть. Є податок на виведений капітал. Є судова система, яка захищає власність. Інвестора не буде тоді лякати війна на Донбасі. Від Києва до лінії зіткнення більше 800 кілометрів. А від Тбілісі до того місця, де зупинились російські танки - 35. В будь-який час вони могли дійти до столиці за дві години. Але 2008 року, через кілька місяців після війни, до Грузії прийшли чотири мільярди доларів прямих інвестицій. Тому що є зрозумілі правила гри для інвесторів.

Коли інвестор приходить, і йому говорять: будуй готель на березі моря. Ми тобі безкоштовно даємо земельну ділянку, комунікації зробимо. Ви підключаєтесь безкоштовно. Більше того, якщо будуєте великий готель — отримаєте безкоштовну ліцензію на казино. Вона, до речі, коштує 2,5 мільйонів доларів. І інвестор прийде. А в Україні зараз — заплати, щоб приєднатись до комунікацій, щоб дали ліцензію, казино заборонені.

На жаль, в України немає такої ситуації, як була в Словаччині. Нинішній радник прем'єр-міністра України, міністр фінансів Словаччини Іван Міклош нещодавно розповідав, як проводив реформи: розробили 209 законопроектів і принесли в парламент. 208 із них депутати одразу затвердили. І так само було в Грузії. Парламент затвердив все одразу, щоб провести зміни. Якби подібна ситуація була в Україні, за 2-3 роки побачили б позитивний результат.

 

Буде, але втратимо час. Все переноситься на 2020 рік.

Переконаний, що так. Два роки тому над нами насміхались, коли говорили про ліберальний податковий кодекс. Рік тому почали щось слухати. А зараз вже запитують: що ви пропонуєте, давайте робити.

З цього приводу постійно виникають дискусії. Бізнес пропонує - п'ять років. Але дійшли до висновку, що це забагато. Зараз усе змінюється дуже швидко. П'ять років - великий термін. Думаю, три роки мораторію на зміни, перевірки бізнесу в підсумку дадуть вагомий позитивний результат для економіки країни.

Не думаю, що це переконає бізнес і суспільство. Наприклад, зменшили податок на доходи фізичних осіб та єдиний соціальний податок з 56% до 41%. Говорили, що це допоможе вивести з "тіні" зарплати. Вивели? Ні. Окремі зміни не дають результату.

Ця проблема з'явилась після введення спрощеної системи оподаткування. Згадайте, що говорили про неї до введення — зарплату давали цукром, шинами та чайниками. Про що говорили люди — де взяли живі гроші? А спрощена система дала можливість самому працювати та заробляти на себе.

Якщо будуть системні зміни — через рік вони дадуть результат. Так, люди будуть виїжджати з України і це не зупинити. Бо це природній процес. Чому українці поїхали до Польщі? Бо вдома немає можливості заробити і чесно вести бізнес. По друге — там звільнились робочі місця. Поляки поїхали до Великої Британії. Бо вони як і українці, були незадоволені власною країною.

Гарна реформа патрульної поліції. Але неможливо це якісно зробити, якщо не реформують судову систему. Має бути комплексний підхід. Ми всі пам'ятаємо історію з п'яним водієм, в якого під час погоні стріляв патрульний поліцейський. Потім його тягали по судах. Замість того, щоб відстоювати позиції нової служби, люди гнобили її працівників. Що має робити поліцейський, коли бачить порушника, на чорній машині з затемненими вікнами? І вона не зупиняється. Що повинен робити поліцейський? Я думаю, стріляти. Патрульні тоді так і зробили. А тепер сидять під домашнім арештом.

Інший поліцейський тепер подумає, коли така ситуація повториться - стріляти чи ні? А коли він починає думати, тоді вже стріляють у поліцейського. Чомусь у Великій Британії чи США доторкнутись до поліцейського не можна. А в Україні - так.

Більше скажу — придбали їм дві тисячі нових автомобілів, екіпірування. Так купіть же ще дві тисячі терміналів! Щоб поліцейський зупинив і на місці міг виписати квитанцію за 3 хвилини. А не 40 хвилин складати протокол.

 

Кажуть, не треба брати за приклад Грузію. Але що там, що в Україні нараховують майже дві тисяч поліцейських автомобілів. Грузинський коп, коли вас зупиняє, дістає з кишені термінал. Мене кілька днів тому зупинили в Києві і оштрафували. Чекав 45 хвилин поки писали протокол.

Кажуть, українці довго запрягають, але потім дуже швидко їдуть. Вже чотири роки запрягаємо. Треба їхати і дуже швидко. Чим схожі українці та грузини — хочемо все і зараз. А для системних змін потрібен час і команда. Якщо зараз їх не почати робити, Україні загрожує економічна катастрофа.