"Є три непідсанкційні сфери, які боляче вдарили б по російській економіці" – Ілля Несходовський

Є серйозні проблеми зі здійсненням державного замовлення в оборонно-промисловому комплексі. Є недопрацювання. Це стосується законодавчої бази, нормативної. Питання щодо закупівель і того, як проводяться. Є проблеми з постачанням комплектуючих для обладнання, яке потім йде на фронт. Потрібно звільнити від оподаткування такі товари і підприємства, щоб мали можливість виготовляти цю продукцію. Нам необхідні українські підприємства, які працюватимуть безперешкодно і з мінімальними затратами.

Режим від держави має бути максимально сприятливим. Виробництва – це робочі місця, зарплати для людей. У нас половина бюджету йде в Міністерство оборони. І значна частина - на замовлення. Це величезний поштовх для розвитку нашої економіки. Уряд не зробив необхідні кроки, щоб забезпечити цей процес. Щоб було ефективно та продуктивно, а підприємства могли переорієнтуватися на такі закупівлі. Це серйозне недопрацювання, яке терміново треба виправляти. Пройшов рік війни, а у нас немає відповідей на ці виклики. Необхідних механізмів немає. А перешкоди є. Тому що нормативна база і раніше була недосконала, а зараз тим більше створює проблеми.

Ще один момент стосується того, як працює наш уряд. Бо він в основному займається показухою. Начебто є програми – для переселенців, "єРобота", "579". А коли бачиш показники – охоплюється всього декілька відсотків підприємств. Допомагають тим виробництвам, які на сьогодні є достатньо стабільними. Зокрема, агропромисловим підприємствам на тих територіях, де ніколи не було воєнних дій. Необхідно переглянути програму "579", щоб вона була спрямована на ті підприємства, яким потрібен фінансовий ресурс, щоб оперативно відновити діяльність. А не ті, які мають стабільну реалізацію.

Заважає також висока облікова ставка. Банки дають на депозитні сертифікати 300 мільярдів гривень замість того, щоб спрямовувати на економіку. Це просто фінансові спекуляції, і економіка не фінансується. Вона не має необхідних ресурсів, щоб створювати робочі місця. Мінфін має працювати разом з Нацбанком, щоб ці кошти пішли в економіку.

Ще одна перешкода – блокування податкових накладних. З листопада минулого року робили певні кроки, але це досі серйозна проблема. Досі бізнесу блокують 20 відсотків коштів у вигляді ПДВ. Це суттєво погіршує умови ведення бізнесу в Україні. І люди думають про перенесення на Захід. Замість допомоги держава називає такі підприємства проблемними і не дає можливості працювати.

ЄС скасував квоти і мита для українських товарів. Для нашої продукції є пільгові умови. Але є перешкоди щодо сертифікації. Необхідно, щоб уряд забезпечував підтримку в цьому процесі. Бо наразі бізнес вирішує такі питання абсолютно самостійно. Робота Кабміну недостатня. Також не треба забувати про підтримку незахищених верств населення. Грошей мало, але це питання треба переглядати. Люди повинні мати кошти, щоб себе забезпечити. Інакше будуть просто переїжджати за кордон і не працюватимуть на економіку України.

Залучаємо кошти, щоб покривати виключно наші поточні витрати на пенсії, зарплати тощо. Військові потреби фінансуються за рахунок внутрішніх резервів. Саме зі сплати податків та роботи українського бізнесу. У цьому рішенні уряду скоріше за все ставка на залучення внутрішніх резервів – за рахунок комерційних банків та підприємств. Але чи буде саме така сума – питання відкрите. Можливо, будуть і зовнішні залучення.

У 2022-му році ми вижили за рахунок підтримки зовнішніх партнерів. Це найбільша стаття, за рахунок якої ми залучали кошти. І покривали багато зобов'язань і перед переселенцями, пенсіонерами, бюджетниками.

Друге – за рахунок емісії Нацбанку. Це спровокувало більшу інфляцію, ніж в інших країнах. Але дало можливість фінансувати свої витрати. При цьому, падіння економіки складає 30 відсотків. Майже третина безробітних.

Це суттєво, але якщо враховувати значну частину території в окупації та воєнні дії, зруйновані підприємства, знищення їх обладнання, цей показник не настільки поганий.

Що того, як буде далі, у нас багато песимістів. Але я схиляюся, що у нас буде плюс. Тобто зростання в цьому році. Питання лише в тому, на скільки. Залежатиме від того, як працюватиме уряд. А до нього багато питань. І це явно не уряд воєнного часу і вони не реагують оперативно на ті виклики, які зараз стоять. Навіть за цими ж пріоритетами залишається питання, наскільки вони адаптовані до війни. Міністерства нібито живуть у мирні часи.

Важко оцінити без технічних характеристик. Але у нас є АЕС та паливо. Тобто сировина та ресурси у нас є, тому теоретично це можливо. Це перспективно, виходячи з того, що все для цього маємо. Але треба провести належну роботу. Складні інвестиційні проєкти можна вирішити лише тоді, коли є домовленості з міжнародними партнерами про фінансування.

Недоцільно абсолютно. Зараз є зовсім інші пріоритети. Треба вирішувати поточні задачі. Тільки після завершення активної фази війни можна взятися за таке. А зараз і без того фінансовий ресурс обмежений. Якщо гроші спрямовувати на цей проєкт зараз, то я навіть можу сказати, що тут є елемент корупції.

Є три сфери, де не застосовані санкції, але вони боляче би вдарили по російській економіці. Це діаманти, ядерна промисловість і мінеральні добрива. Якщо говорити про вже існуючі санкції, то це робота з тими країнами, як фактично сприяють обходу обмежень ЄС та США, і допомагають Росії. Ми бачимо відповідні розмови з Туреччиною, які дали необхідні нам результати. Так само треба говорити і з іншими країнами.

Другий момент – це розширення. Тому що підприємства перейменовують і вони нібито вже не під санкціями – це нонсенс. Треба застосовувати санкції більш широкого кола. Щоб не конкретні виробництва були під санкціями, а вся російська продукція. Треба відслідковувати рух морського транспорту. Це також питання виявлення тих, хто сприяє обходу санкцій та застосування проти них вторинних обмежень.

Україна має активізувати свою роботу. Тому що наш рівень санкцій суттєво відстає від ефективності ЄС та США. Це неприпустимо. Маємо навпаки показувати принциповість наших санкцій щодо агресора.

Санкції не працюють швидко. Росія – це не маленька країна. У неї величезні ресурси і розгалужені потужності. У них багато економічних зв'язків з різними країнами. Є люди, які підтримують РФ. Тому одним ударом не можна все закрити. Але санкції зараз діють достатньо ефективно, накопичуються. І це видно хоча б по виконанню держбюджету Росії за січень та лютий. У них майже 90 відсотків – бюджетний дефіцит, який запланували на рік. Ситуація в Росії суттєво погіршується.

Нам треба не давати можливість обходити санкції. В Росії прямо кажуть, що їм допомагає паралельний імпорт. Це сприяння окремих компаній в обході санкційної політики. Фактично, вони дорожче і довше, але можуть отримати продукцію. Робота з компаніями, які допомагають цьому, має бути принципова.

Звичайно. ЄС відслідковує такі схеми і ланцюжки. І застосовує санкції щодо тих, хто бере участь в цьому.

Росія не стоїть на місці. Вони будуть придумувати нові схеми обходу санкційної політики. Тому не буде такого, що сьогодні ви перекрили, і вже завтра нічого в Росію не йде. У них величезна довжина кордонів і вихід до моря. Тому це складно контролювати. Але основні потоки закриваються. І поступово ми досягнемо того рівня, що санкції для Москви стануть надважкими.

Жадібність. У них значні кошти проінвестовані, не хочуть їх втрачати. Тому продовжують працювати, а навіть іноді заробляти на тому, що інші компанії вийшли. Такі підприємства мають отримати жахливі репутаційні втрати. І весь світ має називати їх спонсорами війни та тероризму. Україна має реагувати на ці компанії. Але зараз той же "Ашан" працює в Росії, і у нас також. Керівникам таких компаній треба сказати: або виходите з Росії, або ваша мережа буде обмежена в роботі. "Райффайзен банк Аваль" продовжує працювати на території Росії. І знову питання: чому Україна не здійснює жодних кроків для того, щоб нагадати, що ви шляхом сплати податків фінансуєте війну.

І таких компаній багато. Їхню продукцію треба заборонити. Ми повинні приймати власні рішення. Якщо будемо показувати такі кроки світові, то це буде зрозуміло. А український уряд є лицеміром. Дає заробляти тим компаніям, які фінансують вбивства українців. Це маячня. Маємо робити так, щоб обмежувати їхню діяльність. А після перемоги такі компанії будуть виплачувати репарації на рівні з усіма. Те, що зараз заробляють, потім мають сплатити як компенсації. Маємо вже піднімати такі механізми. Україна має бути проактивна, а не очікувати і закривати очі.

Тут складно. Тому що ці ніші також можуть зайняти польські, турецькі компанії. Якщо Україна не створює умови для бізнесу у нас, ніхто для неї цього не зробить. Нам потрібно їх створювати. А це питання регулювання, податків, фінансування, кредитування і так далі. Якщо у нас будуть належні умови для ведення бізнесу, то тоді продукція наших виробників успішно конкуруватиме на тих ринках, де раніше були білоруси та росіяни. Якщо не створюватимемо умови, не зможемо виходити на американські та європейські ринки, щоб пропонувати свою продукцію.

У нас сильна сільськогосподарська продукція. Це чудово, але нам потрібно ще. Росія – переважно сировина країна. У нас таких потужностей немає. Але є ІТ-сектор. Це для нас може бути однозначно перспективно. Наші фахівці не гірші за російських. А враховуючи ті санкції, що застосували проти Росії, можемо мати перевагу.

Все можна зробити, якщо працювати. А так як працює уряд – я не знаю, які ринки вони хочуть захоплювати. Тому що він багато говорить, але мало робить. Програми дуже розпіарені. Коли дивишся на результати – виникає питання, а що це дає для економіки? Коли у вас три мільйона безробітних, а ви оголошуєте, що у вас кілька тисяч осіб працевлаштовано – це навіть не відсоток. А подають це як вирішення проблеми.

Цей уряд не здатен реалізувати такі плани. Їм потрібні лише розмови – як свого часу було про 500 тисяч робочих місць, 50-відсоткове зростання ВВП та інші такі обіцянки. Жодна з них урядом не реалізована. Якщо все залежить від Кабміну, то результатів не буде. Бо там наразі немає ефективних програм та стратегів, рішень, які б забезпечили розвиток. Спочатку говорять про інвестиційний клімат, потім блокують податкові накладні. Говорять про необхідність доходу інвесторів, потім створюють проблеми щодо купівлі українських активів. І так стосується всього.

Наприклад, була програма інвестиційних нянь. І який найкращий кейс можна показати?

Їм все що завгодно заважає. То коронавірус, то війна. Цей уряд треба міняти. Він не здатен на вирішення жодної стратегічної задачі.

Він затих, тому що Захід не готовий давати гроші. Говорять про те, що спочатку треба перемогти, а потім можна буде говорити. Другий момент – а що ми привезли в Лугано? (У липні 2022-го у Швейцарському місті Лугано завершилась Міжнародна конференція з питань відновлення України. На ній представили план післявоєнної відбудови держави. Всього у конференції взяли участь понад 40 країн світу і близько 20 міжнародних організацій. Підсумком стала спільна декларація про підтримку України на шляху відновлення після військової агресії РФ. – Gazeta.ua). Підготували би якісний документ – тоді була би розмова. А ми за два місяці напхали туди все на світі і потім пред'явили інвесторам. Звичайно, у такому контексті ніхто не захоче говорити. Уряд замість того, щоб вирішувати поточні поточні проблеми бізнесу – з логістикою, бензином – внаслідок абсолютно бездарних рішень його просто не було – почав ділити мільярди, які хтось має дати.

Все буде, в тому числі і ця програма. Але світ зрозумів, що говорити у такому ключі з Україною важко. І тому на сьогодні при Міжнародному валютному фонді створили комітет, за участь американців, європейців. І саме він акумулюватиме кошти, які потім отримає Україна на відновлення. І саме він визначатиме, які саме проєкти отримають гроші. Щоб кошти не розкрали. Бо уряд говорить – дайте гроші, а Захід – дайте проєкти, куди їх вкладати. Тому на сьогодні це поставили на паузу. Пріоритет – перемога у війні.