Субота, 12 серпня 2017 09:05
Сергій Дзех
Сергій Дзех
Журналіст, редактор

Вчимо українську

– Первый раз в жизни столкнулся, что меня за язык упрекают. Дожили, – каже Максим.

Із дружиною оформлюють 3-річну доньку Софію у дитсадок. Принесли необхідні документи. Завідувачка поспілкувалася з дівчинкою і сказала прийти наприкінці місяця – познайомитися з іншими батьками й вихователькою.

– Все было идеально. Понравилось, что заведующая сразу поставила перед фактом – денег сдавать не нужно. Разве что на питание. Но когда уже прощались, подозвала меня поговорить тет-а-тет. Сказала, мы – за, чтобы вы к нам ходили. Но заведение у нас украинское и все родители, дети и персонал разговаривают на государственном языке. Мол, хорошо бы и вам ребенка подтянуть. Чтобы ей легче было с другими воспитанниками говорить и обделенной себя не чувствовала. Я в шоке. Естественно, ничего ей не ответил. Но желание туда ходить отпало. Будем искать более вменяемый садик. Где людям будет все равно, как говорит твое дите.

За пару тижнів зустрічаємося з Максимом у місті. Він – у вишитій сорочці.

– Знайшли інший садок? – питаю.

– Куди там. Місць ніде немає – навіть за гроші. Прийшлося найняти репетитора. Вчимо українську.

Зараз ви читаєте новину «Вчимо українську». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі