Дружина колишнього військового Кирила Анна Зайцева із 6-місячною дитиною провела 65 днів у бомбосховищі на Азовсталі. Вона пройшла "фільтраційний" табір і зараз перебуває з немовлям на підконтрольній Україні території.
До війни працювала вчителькою французької мови в Маріуполі. Пів року тому стала матір'ю хлопчика Святослава. Чоловік був морським піхотинцем. Після народження сина покинув військову справу й почав працювати на Азовсталі. До війни відпрацював три місяці. 28 лютого приєднався до полку "Азов". Нині чоловік перебуває в російському полоні. Про це розповіла Зайцева в інтерв'ю The Village.
"Кирило написав мені, що родини працівників Азовсталі можуть пересидіти бомбардування у сховищі заводу. Я взяла документи, плед, їжу на кілька днів, підгузки й трохи дитячих сумішей, бо відчувала, що від стресу зникає грудне молоко. Сказати, що цього було недостатньо - нічого не сказати", - сказала вона.
До бомбосховища Зайцева пішла разом з батьками й сином. Спочатку вони були в неглибокому місці, де не було спальних місць. На лавках і майже без їжі Зайцева з близькими прожили тиждень.
На початку березня туди прилетіла російська ракета, тому вони переїхали в інший, глибший і трохи більший бункер - за площею приблизно як трикімнатна квартира. Там прожили 58 днів. У цьому бомбосховищі жили 75 людей, 17 з яких - діти.
"У порівнянні з іншими дітьми, нашому сину "пощастило". Йому ще не потрібно багато їжі, і військові віддали нам манну кашу. Тож він вийшов назовні навіть зі щічками. Щодо інших дітей, яким було від тьох до п'яти років, вони постійно були голодні. Всі їхні ігри точилися навколо їжі. Вони малювали іграшкові гроші, за які купували іграшкові продукти.
Для дорослих ми варили водянистий суп з макаронами й дрібкою кукурудзяної крупи. Він не надто насичував, але ми не голодували. Військові щотижня щось нам приносили. Віддавали все, що в них було. Коли ми питали, а як же вони, вони казали, що з ними вже все зрозуміло. Головне, щоб ми й наші діти вижили й вибралися", - розповіла Зайцева.
Іноді, щоб підігріти воду для дитини, жінці треба було пів години нерухомо сидіти над свічкою з металевою чашкою в руці. Як альтернативу душу використовували антисептики й маски: протиралися для запобігання антисанітарії.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Азовсталь: історії дружин і матерів захисників. Свіжий номер журналу "Країна"
Для сну були триярусні дерев'яні ліжка, яких вистачило не на всіх, та імпровізовані спальні місця з дерев'яних піддонів і пінопласту. Через твердий і нерівний матеріал спати було боляче, сказала Зайцева. Тому на тілі постійно з'являлися синці.
"Згодом у фільтраційному таборі за ці синці нам докорятимуть. Підозрюватимуть, що ми - військові, бо звідки ж у цивільних синці", - зазначила жінка.
Розповіла, що було кілька невдалих спроб евакуації. Російські загарбники постійно переривали режим тиші, обстрілюючи евакуаційні колони та позиції українських військових.
"Реальна евакуація відбулася 30 квітня. Цього дня було на диво тихо. Ми чекали на українських військових. Вони прийшли близько 7:00 і сказали, що в нас є 10 хвилин на збори. Допомогли з речами й порадили одягнути маски, бо на заводі багато шкідливого пилу, а автобус, який нас везтиме, не має вікон і дверей", - сказала Зайцева.
Потім на українців чекала фільтрація, яка триває близько 4 год. Фільтраційний табір нагадує звичайний військовий табір, за її словами.
"Нас розділили: чоловіків і жінок окремо. Провели до першого намету, де треба було повністю роздягнутися. У наметі російські жінки-військові обмацували кожну з нас, кожен сантиметр тіла, включно з інтимними зонами. Вони робили це, не змінюючи рукавиці, однією парою всіх. Оглядачок страшенно обурювало, що ми маємо занадто гарний вигляд як для людей з бункера. Вони чіплялися до того, що в нас чисте волосся, цілий одяг, а в когось навіть нафарбовані вії", - розповіла жінка.
У другому наметі російські окупанти просканували документи, взяли відбитки пальців. А після - у кожного був допит.
"Там дізнавалися біографічні дані, а також те, що могло б допомогти ворогу: просили намалювати карту заводу, показати, де позиції військових, випитували їхні позивні. Мене, крім звичайного військового, допитував ще й працівник ФСБ. Коли стало зрозуміло, що я нічого їм не розповім, позаду мене з'явився ще один військовий, третій. Вони оточили мене і сказали, що мені було б краще відповідати їм. Дізнавалися, чи мій чоловік - фашист, які в нього є татуювання. Я відповіла, що не знаю, бо ми кохаємося в темряві", - сказала Зайцева.
Пресинг посилювався, однак її врятувала французька.
"Повз проходив представник Червоного Хреста. Він був французом. Він побачив, що їх троє на одну мене і спитав, що відбувається. Я відповіла йому французькою. ФСБевець миттєво припинив говорити до мене, фиркнув: "Скажіть йому, що ми вас тут не їмо" і від мене відчепилися", - додала дружина військового.
Евакуйованих з Азовсталі українських бійців утримують на території ОРДО. Там їх збираються "судити", повідомив ватажок псевдореспубліки Денис Пушилін. Водночас в МЗС Росії заявляють, що бійців збираються обміняти, як і домовлялися раніше.
3 
25817
Коментарі