"Зеленський зробив найбільшу помилку, коли взявся за мирне врегулювання на Донбасі" - політолог

Росіяни йдуть на такі поступки Україні, як на тимчасовий тактичний крок. Давали цей час нашому президентові, щоб він реалізував політичні капітулянтські вимоги. Але він не може це зробити. По-перше, не має контролю над парламентом, навіть над своєю фракцією.

По-друге, зіткнеться зі спротивом українського суспільства. Час на втілення вигідних Росії політичних домовленостей, виписаних у Мінських угодах, минув. Путін і середовище зрозуміли, що Зеленський не впливає на країну і перейшли до ескалації на фронті. Почали процес силового примусу до поступок. Це триває роками. Спостерігали таку амплітуду ще у період Петра Порошенка.

Російська зовнішня політика дуже цинічна і прагматична. Завжди використовують українських військовополонених і ситуацію на фронті, щоб шантажувати українське керівництво і західних партнерів. Кажуть, це відповідь на санкції Віктору Медведчуку і його каналам. Не без того. Це фактично російські канали, куди вкладали безліч ресурсів. Їх Путін і його оточення втратили.
Наступний чинник - обрання нового президента Сполучених Штатів Америки Джо Байдена. Очевидно, чекали, поки Байден стане президентом. Можливо, росіяни підіймають ставки для того, щоб покращити переговорну позицію щодо України і не тільки. Існує низка інших треків: Сирія, Африка, Венесуела. Ці території цікавлять Америку, але Росія вже і там залишила свій слід.

Ймовірно, нова адміністрація у Вашингтоні буде намагатися перезавантажити український кейс. Може увійти безпосередньо в переговорний процес, започаткувати якийсь паралельний переговорний майданчик до нормандського формату. Можливо новий підхід буде передбачати питання зближення Донбасу і Криму в одному пакеті, а не так, як це є зараз, коли повернення Криму Україні майже не обговорюють. Можуть бути ще причини. Наприклад, погіршення ситуації в самій Росії. Санкційний тиск хоч недостатній, але виснажує її і призводить до соціально-економічних змін. Маючи під боком заможний і амбітний Китай, Росії стає складно обслуговувати свої інтереси.

У цьому величезна помилка Зеленського, що одразу після своєї перемоги взявся за так зване мирне врегулювання. Це найважче питання, яке стояло перед ним, як президентом. Міг приступити тоді, коли досягне успіху в інших сферах. Поверненням Донбасу і так званим "мирним врегулюванням" потрапив у пастку, яка може стати для нього фатальною. Москва не подарує мир Зеленському, як могла б подарувати його Бойку чи Медведчуку, які б почали встановлювати тут проросійський маріонетковий режим. Рік тому, коли Єрмак із Демченком спробував заснувати Консультативну раду, втратив контроль над ситуацією. Потім виник додатковий виклик - пандемія. Тепер може хіба прямо звернутися до українців, що він помилився у досягненні швидкого миру, який можливий лише на російських умовах, і єдина можливість - законсервувати ситуацію на Донбасі.
Дипломатичним шляхом змусити піти Росію з Донбасу можемо лише спільно з західними партнерами. Насамперед зі США, щоб домогтися шокових санкцій. Окрім того, потрібна взаємодія Вашингтону зі своїми союзниками по НАТО в Європі.

У Мінську можна в політичний спосіб врегулювати конфлікт тільки так, як цього хоче Росія. Це порочний переговорний майданчик з самого початку заснування. Нормандський формат теж не дає результатів. Добігає кінця ера Анґели Меркель у Німеччині, вже готується передати владу наступникові. Надходять тривожні сигнали щодо того, хто може стати наступним канцлером. Ймовірна "шредеризація" нового керівництва Німеччини, коли державні діячі стають більш чутливими до інтересів Кремля. В тому числі, й через корупційний інтерес. У Франції намітилося істотне покращення відносин з Москвою й Еммануель Макрон активно просуває переговори з РФ. Путін створив купу проблем французам в Африці і на Близькому Сході. Вони ці регіони традиційно вважають сферою своїх геополітичних інтересів. Тому ведуть із Росією переговори. За таких умов навряд чи можемо сподіватися, що Німеччина і Франції готові вигризати українські інтереси.
Змінити ситуацію може поява в переговорному процесі Вашингтона. Потрібна політична воля Джо Байдена, тому що Росія просто так не погодиться. Америка й Україна повинні діяти спільно над залученням інших країн. Наприклад, східноєвропейських сусідів, які також живуть в умовах постійної загрози з боку Росії.

Українським президентам не варто гратися з Росією. Реінтеграція без деокупації або вибори одразу після виведення окупаційних військ - це неможливо. Відновлення Донбасу потребуватиме десятків мільярдів доларів. Хто буде платити? Україна не має таких ресурсів. Це призведе до колапсу.
З боку Росії масштабної ескалації не буде, бо це матиме для неї важкі економічні наслідки. Працюватиме на виснаження України. Це окопна війна, коли працюють снайпери, відбуваються періодичні обстріли. Можливі масштабні бої в локальних межах. Можуть провокувати з боку Білорусі. Мають в розпорядженні Чорне і Азовське моря, які є критично важливими для українського експорту. Можуть створювати проблеми для судноплавства. Додатково буде робота агентури всередині України, ОПЗЖ, шаріїв, спроби купити нові телеканали. В місцевих радах півдня і сходу багато проросійських керівників. Можуть через них починати ескалацію в гібридний спосіб.