Пʼятниця, 05 березня 2021 19:20

Закон про колаборантів шкідливий для кримчан - правозахисниця
5

Законопроєкти про криміналізацію колабораціонізму не треба приймати. Такі дії ще більше віддалять жителів окупованих Криму та Донбасу від України, які перебувають під впливом ворожої пропаганди.

25 лютого у Верховній Раді України зареєстрували 2 законопроєкти — від депутатів Європейської Солідарності Слуг Народу. Можновладці запропонували посилити відповідальність за колабораціонізм.

Менеджер з адвокації Центру інформації про права людини Альона Луньова розповіла Gazeta.ua в чому криється загроза від бажання засудити винних.

Автор: Соцмережі
  Закінчила Таврійський національний університет імені В.І.Вернадського за фахом – викладачка філософії та юристка. У 2011-2014 роках навчалася в аспірантурі ТНУ ім. В.І.Вернадського за спеціальністю «Теорія держави та права».  Протягом 2011 року як тренерка брала участь у навчанні працівників органів внутрішніх справ та соціальних служб у сфері попередження та протидії насильству в сім’ї. З 2008 року регулярно бере участь у моніторингових візитах до місць несвободи, в тому числі як монітор Національного превентивного механізму.  Працювала юристкою Сімферопольської правової приймальні Кримського правозахисного центру «Дія». Після анексії Криму долучилася до харківської команди Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні. Пізніше працювала координаторкою правового напрямку Благодійного фонду «Восток-СОС».
Закінчила Таврійський національний університет імені В.І.Вернадського за фахом – викладачка філософії та юристка. У 2011-2014 роках навчалася в аспірантурі ТНУ ім. В.І.Вернадського за спеціальністю «Теорія держави та права». Протягом 2011 року як тренерка брала участь у навчанні працівників органів внутрішніх справ та соціальних служб у сфері попередження та протидії насильству в сім’ї. З 2008 року регулярно бере участь у моніторингових візитах до місць несвободи, в тому числі як монітор Національного превентивного механізму. Працювала юристкою Сімферопольської правової приймальні Кримського правозахисного центру «Дія». Після анексії Криму долучилася до харківської команди Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні. Пізніше працювала координаторкою правового напрямку Благодійного фонду «Восток-СОС».

Чим відрізняється законопроєкт, запропонований Слугами народу від того, який подали депутати ЄС.

Я б взагалі не порівнювала між собою ці проєкти законів, а питала про те, чи є сенс впроваджувати подібні норми до Кримінального Кодексу України. Депутати Слуг народу та Європейської солідарності запропонували додати статтю 111.1 та криміналізувати колабораціонізм. Нею посилити кримінальну відповідальність за співпрацю з окупантами та окупаційними адміністраціями. Однак нюанс в тому, що цей проєкт розписаний так, щоб притягнути за колабораціонізм можна було будь-кого.

Проєкт закону від Слуг Народу встановлює кримінальну відповідальність для юридичних осіб. Це означає, що юрособу, тобто власника, ліквідують, якщо керівник, чи людина, що може висловлювати позицію юридичної особи, партії, громадської спілки, чи об'єднання може підтримувала окупанта. А згідно із цим законом підтримкою може бути що завгодно – висловлювання, чи проста робота.

Що стосується наповнення – законопроєкт по-різному виписані. Проєкт ЄС 5135 та законопроєкт 5144 від Слуг народу все одно стосуються внесення відповідальності за дуже широку рамку дій.

Проблема цих проєктів полягає в тому, що співпраця з окупантом — це широкий спектр дій. Це може бути реєстрація народження, смерті, закриття підприємства, продаж житла тощо. Ми маємо відрізняти людей, що живуть в окупованому росіянами Криму та ОРДЛО та тих, хто працює в МГБ ДНР та катує і викрадає активістів, чи незгодних. Мені здається, що це різні форми співпраці.

Тому підіймати цю важку тему криміналізації колабораціонізму ми повинні обережно. Ми не повинні говорити нашим громадянам, що посадимо їх до в'язниць просто тому, що вони там живуть.

Тепер, коли ці проєкти внесені на розгляд, почнеться спір в парламенті. І я дуже сподіваюся, що депутати зрозуміють, що говорити про криміналізацію колабораціонізму - це контрпродуктивно. Так, дійсно деякі люди йдуть працювати до окупаційних адміністрацій та вчиняють злочини проти України, розповсюджують російську пропаганду, чинять репресії тощо. Але ці злочини коїть зовсім вузьке коло осіб, тому в цьому законі має бути чітко прописано злочини та відповідальність.

Автор: 24 канал
  Володимир Романенко - українець, що раніше був суддею Ялтинського суду АР Крим
Володимир Романенко - українець, що раніше був суддею Ялтинського суду АР Крим

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна не готова судити військових-дезертирів та поліцейських-зрадників

В такому разі як має бути прописаний закон, щоб не нашкодити звичайних підприємців, що, наприклад торгують одягом, а покарати олігархів, які як раз працюють з окупантами того ж самого Фірташа?

В Кримінальному кодексі України достатньо статей про фінансування тероризму. Так, наш КК дійсно не адаптований під війну, в нас досі не прийняті закони, які стосуються злочинів, що скоюють під час воєнного конфлікту. Однак те, про що ми говоримо прописане в наявному кодексі й може бути застосовано. І по наявних статтях осіб, які фінансують тероризм, притягти легко. Інше питання, а чому цих справ та вироків досі нема?

Але колабораціонізм про який ми говоримо це більше про силовиків, що скоюють обшуки, незаконно затримують громадян України та про суддів, що виносять незаконні вироки. Як має бути виписаний цей закон, щоб не постраждали невинні люди – звичайні підприємці та лікарі, що просто там живуть?

Ми можемо легко притягти їх до відповідальності по статті Державна зрада. Їх дії припадають під цю статтю.

Прокуратура Автономної республіки Крим відкрила кримінальні провадження по кримських суддях. Всі вони проходять по звинуваченнях в порушенні чинних статей Кримінального кодексу.

Але все одно перед тим, як криміналізувати колабораціонізм треба дивитися ширше. Наприклад назад, в історію. Звідки ми взяли слово колабораціонізм?

От ми знаємо історію радянського союзу, коли колаборантами вважали людей, що просто жили в окупації. І через самий факт проживання на території, яку тимчасово контролював ворог, ці люди страждали. Вони зазнавали репресій, їх вивозили в табори. Соціальні ліфти, пільги, гарантії були для них недосяжною мрією. Навіть відношення інших людей для так званих колаборантів було жахливим. Ці люди все життя страждали, потім страждали їх діти.

І ми, по суті зараз, беремо радянську, нелюдську практику і втілюємо її в життя. В мене є сумніви, що подібні практики прописані та врегульовані в міжнародному праві. Маю на увазі знущання з людей.

На практиці, на прикладі тимчасово окупованого Криму, це виглядатиме так: в нас представлена та затверджена в РНБО стратегія деокупації Криму. Ця стратегія передбачає налагодження зав'язків з жителями окупованої території. Ми кажемо "Люди, ми вас любимо та поважаємо. Ми хочемо, аби вам було зручно і створюємо сервіси, ми чекаємо на ваших дітей у своїх Вишах та спростовуємо їм вступ. Ми хочемо, щоб Крим залишався в Україні навіть під час тимчасової окупації військами Російської Федерації". І водночас ми кажемо: "Стоп, ми любимо вас, але якщо ви працюєте в бюджетній сфері окупанта, вчителюєте, обіймає посади в органах так званої державної влади, чи щось колись написали в соцмережах, то ми вас посадимо".

Це абсурд при чому небезпечний. І загроза криється в інформаційній війні з РФ. Бо новини про пільги від України для кримчан РФ ігнорує, а от подібні проєкти вона розкрутить.

Але якщо ми хочемо налякати наших громадян, віддалити їх від нас, то нумо шарити меседж про колабораціонізм, без проблем. Але це контрпродуктивно, хіба ні?

Держава має йти на зустріч звичайним клеркам, вчителям, лікарям які просто працюють в бюджетній сфері. Це не робить з людини злочинця, бо жителі окупованої території є заручниками ситуації.

Однак все одно є люди, що насправді будуть засуджені та ув'язнені. Це і військові злочинці, і кати, і всі ті, хто коїв злочини проти людяності. Стосовно цих кейсів не може бути жодних розмов – всі ці злочинці мають сидіти в тюрмі.

І наче цей меседж держава давала, а тепер ці законопроєкти…

В суспільстві є запит на справедливість, однак вона має бути не тільки сатисфакцією для винних, але й допомагати жертвам російської агресії. Що будемо робити з документами, які видала окупаційна адміністрація?

Реінтеграція і покарання осіб, які допомагали Росії встановлювати свій режим над територіями України це комплексне питання, яке має розглядатися ретельно. Ми не можемо загрожувати людям просто за те, що вони там живуть. Це поганий шлях і я сподіваюся, що в парламент згладять цей момент.

Питання співпраці мають розглядатися через шкоду суспільним інтересам і через те, які це наслідки має для суспільства. Якщо будемо розглядати протидію російській агресії так, то це буде нормальна правова дискусія, а коли почнемо звинувачувати в колабораціонізмі, та притягувати до відповідальності обивателів, то нічого хорошого звідти не вийде.

Я вже зараз бачу шкоду від цього.

Автор: Конституційний Суд України
  Голова КСУ Оле6ксандр Тупицький, який має зареєстрований та розширений маєток в окупованому Криму
Голова КСУ Оле6ксандр Тупицький, який має зареєстрований та розширений маєток в окупованому Криму
Як має виглядати здоровий дискурс?

Всі, хто залишився на окупованій території, наприклад, військовослужбовці, які не залишилися в Криму вважаються дезертирами та мають бути притягнені до кримінальної відповідальності Зазвичай під час збройних конфліктів питання порушення норм кримінального законодавства полягає в масовості та неможливості притягнути до відповідальності величезну кількість людей, бо ми кажемо про кількість людей, яку можливо прорахувати, але не можливо назвати цю цифру.

Зазвичай в такому разі підіймають питання амністування людей, які не вчиняли злочинів. Як з випадками з пожежниками, особами, що забезпечують правопорядок на окупованих територіях – їх згідно з міжнародними нормами не можна притягувати до відповідальності.

І коли ми візьмемо ту кількість людей, яку плануватимемо посадити до тюрем, то зрозуміємо, що їх треба амністувати. Ну просто тому, що в нас нема стільки місця в місцях обмеження волі.

Але це можна говорити лише під час деокупації, але до людей, що не вчиняли злочинів, а просто залишилися жити там, їх мають амністувати.

Але це знову про мету. На прикладі Криму – наша політика підтримки зав'язків існує не для того, щоб всіх потім посадити. І саме тому я не підтримую ідею внесення законопроєктів.

І тому перед цим, як притягувати до відповідальності, ми маємо думати за які злочини ми маємо це робити. На мій погляд, ці законопроєкти недоречні.

Сперечатися про строки ув'язнення за пост в соцмережах та розстріли та катування мені здається недоречним. Краще продумати як саме притягти справжніх злочинців за вже чинними статтями.

Автор: Громадське
  Павло Лєбєдєв. Колишній міністр оборони України. Агент російського впливу. Наразі живе в окупованому Криму
Павло Лєбєдєв. Колишній міністр оборони України. Агент російського впливу. Наразі живе в окупованому Криму

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Половина Криму РФ не потрібна - екскомандувач ВМС України

Що робити з проросійською агентурою в Україні. Чи можна використовувати цей закон для притягнення проросійських депутатів та відвертих сепаратистів і російських лобістів?

Я вважаю, що це можна довести й притягти цих людей до статей нині чинного Кримінального кодексу.

Щодо зображення Криму як території держави-окупанта – Єлизавета Ясько минулого року подала до розгляду проєкт закону про притягнення до відповідальності за заперечення окупації, факту Голодомору, депортації кримськотатарського населення. Ці дії не підпадають під свободу вираження думки й людина може бути притягнена до суду.

Проте, якщо ми говоримо про фінансування тероризму, на прикладі Віктора Медведчука та його дружини, кумів Володимира Путіна. За фінансування тероризму ці особи притягнути. На них накладені санкції, готуються кримінальні справи по вже наявному законодавству і цілком успішно. Але ми зараз бачимо, що влада намагається не користуватися тим кодексом, який в нас є, а розширити його. Однак чи не краще буде дослідити з якої такої причини чинний КК України не працює ефективно?

Ніхто не заважає створити цю статтю і ніколи нею не користуватися. Однак якщо ми хочемо заборонити співпрацю з окупованими територіями, то можемо нашкодити людям, і реінтеграції.

Окупувавши Крим Росія розбила чимало життів, роз'єднала родини, зламала кар'єри багатьох людей.

Активістка Наталія Лютикова мала посаду в одному з українських банків, але в 2014-му життя довелося почати з нуля. Однак на сьомому році окупації Криму вона досі бореться за деокупацію півострова.
Зараз ви читаєте новину «Закон про колаборантів шкідливий для кримчан - правозахисниця». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 10866
Голосування Чи можливий мир на Донбасі за "формулою Штайнмаєра" (вибори+відведення військ+амністія бойовиків+особливий статус Донбасу)?
  • Так, пора закінчувати війну будь-якими способами
  • Ні, мир буде тільки після перемоги
  • Потрібно далі проводити переговори та залучити до них США
  • Війна в Україні закінчиться тільки після повернення Криму
  • Ваш варіант (у коментарях)
Переглянути