"Там що – стріляють? Ні це на сковорідці цибуля шкварчить": що їдять солдати на фронті

8

 

Уже давно минули часи, коли на війні бійці голодували. Якщо трапляється якийсь конфуз, то тільки з вини заступника командира з тилової частини. Або через лінощі самих бійців. Постачання продуктів іде майже безперебійно. Добровольці теж не голодують. Їм допомагають волонтери.

Коли війна перестала бути наступальною, позиції вирівнялися. Бійці отримали можливість облаштовувати побутові умови. Хочеш митися – зроби душ. Хочеш бути в теплі, сухості – облаштуй нормальний бліндаж.

Хтось, користуючись великою заробітною платою, дозволяє собі купляти пельмені, вареники, піцу. Інші так і сидять на вермішелі швидкого приготування. Є такі, які бережуть свій шлунок і готують здорову, людську їжу.

"Я не вмів готувати до війни. За мене все робила мати, дружина. Вважав, що це непотрібна річ, – говорить Роман із Королівської бригади ЗСУ. Має позивний "Кирюха". - Життя на фронті змусило підійти до цієї справи по-іншому. Спочатку ми їли тушонки, пили згущене молоко. Смажили яйця – тобто виходили з ситуації по-різному. Легше було тим, де на позиціях жили дівчата. Там можна було зустріти супчик, борщик чи ще якийсь делікатес. А ми не хотіли цим займатися. Аж поки шлунок не дав про себе знати. Почало пекти, тягнути. На "сухом'ятку" не міг дивитися.

Одного разу взяв ту ж саму тушонку і кинув її у казан із окропом. Добавив картопельки, макаронів. Волонтери привезли нам зелені, приправ різних. Добавив до загальної маси продуктів і вийшов непоганий суп. Головне, що гарячий і рідкий.

Фото: Михайло Ухман

Хлопці все з'їли, навіть собакам нічого не лишилося. За два дні пробував готувати борщ. Друзі приєдналися. Все класно, але якби ми продуктів менше туди кинули. Тому, замість борщу, вийшов густий продуктовий набір. Хоча його теж з'їли. Ось так і живемо".

24 бригада бригада знаходиться в районі Марїнки. Там є багато нежилих розбитих будинків, де збереглися домашні пічки.

Деякі бійці використовують їх для того, щоб готувати їжу, сушити речі чи зігріватися. Крім того, на кожному посту знаходиться газовий балон. То ж солдати не пропадають, якщо захочуть – таке чудо кулінарії зроблять, що пальчики оближеш.

"У певний період нам видають продукти. М'ясо там, сардельки, фрукти, молочку. Тому кілька днів ми просто жируємо. Намагаємося з'їсти все, що швидко псується, - каже Руслан із позивним "Рись". - У літніх умовах, коли в тіні – +40ºС, свіжі продукти зберігаються максимум добу-дві. Ми ж без холодильників не можемо їх довго зберігати. А потім їмо каші, макарони, супи з тушонок, консервів. Але все одно сумуємо за домашньою їжею.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Йогурти, банани, ковбаси, крабові палички - показали фото харчування армії

Тому дуже вдячні волонтерам, які привозять, або передають нам різні ласощі. Тут справа не в грошах. Ми справді можемо купити собі будь що. Проте, коли нам люди допомагають, відчуваємо їхню прихильність. Саме тоді приходить розуміння, що ти не покинутий".

На позиціях 57-ї бригади усі бійці показують пальцем на одну дівчину і говорять: "Це все вона".

Вона – це військовослужбовець Тетяна. Жителька Луганської області. У неї служить брат, дві сестри. 2017-го дівчина теж вирішила підписати контракт. Спочатку рідні неоднозначно віднеслися до її вибору. Дехто говорив, що вона гробить своє здоров'я. Родичі з Росії взагалі писали, що українські військові їх убивають.

Дивно виглядає, росіян в Україні немає, за версією самих росіян. Інші говорять, що наша армія їх вбиває.

Таня спочатку була одна між хлопцями на позиціях. Вони її запитували: "Для чого прийшла в армію?". Зараз таких питань менше. Таня стала невід'ємною частиною батальйону та роти. І хлопці уже не можуть без страв, які готує дівчина.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Найбільше хлопці просять борщу та смаженої картоплі" - як працює польова кухня в АТО

Пампушки, піца, різні салати, супи, борщі – кращі міські кафе відпочивають. Бійці ходять потирають свої животи і тихо нарікають: "Боюсь, що товстим стану після такої кухні".

"Коли я вперше приготувала їжу хлопцям, один з них,"Байкер", сказав: "Де ти була, чому тебе одразу до нас не прислали?" Я не вмію не готувати. Тому, якщо є вільний час, то просто роблю свою роботу, - розповідає дівчина. - У спокійні дні, коли було багато людей у нас у бліндажі та й з інших приходили, піднімалася о шостій ранку і починала готувати. Меню різне: звечора щось придумую чи хлопці роблять замовлення".

"Тут маю натхнення, моя подруга - бойовий медик Аліна. Вона допомагає мені готувати, складає меню. Бувало таке, що ми насмажили багато пиріжків із картоплею і повидлом. Вони миттєво всі розійшлися. Навіть голубці пробували готувати і це за кілька сотень метрів від російських позицій" – говорить Таня.

"Ти сидиш за столом, у колі друзів. І не розумієш, де знаходишся? Удома чи в окопах за пару сотень метрів від ворога? Тільки родини не вистачає для повного щастя", – хвалить Таню й Аліну їхній побратим Ігор.

52-річний Олександр, теж боєць 57-ї бригади ЗСУ, на війні уже три роки. Він сам зголосився готувати їжу. І коли є вільний час, робить це постійно.

"До війни працював за кордоном, як і мільйони інших українців. Тому там навчився готувати. Не знаю, чи всім подобається, але на халяву і оцет буде смачним.

Я сам зголосився готувати, тим паче хлопці не проти. Прийдуть із поста чи якогось іншого наряду, а вже все готове, парує. Хто не хоче їсти мого борщу чи макаронів – смажить собі картоплю. Але за деякий час знову повертається до спільного казану".

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Армія перейде на нове харчування 2020-го

"Я на війні з 2014-го. Багато за цей час бачив, встиг пережити. Десь голодували, десь – місцеве населення допомагало, волонтери. Зараз ситуація набагато краща.

"Нещодавно вирішили, що готувати буде кожен із нас. У бліндажі 7 людей, варимо їжу – один раз на тиждень. Бувало таке, що телефоную додому, запитую маму, що і скільки добавляти до борщу, а на вулиці триває обстріл. Мама питає: Там що – стріляють? Ні - кажу їй – це на сковорідці цибуля шкварчить".

×