"Ситуація в Херсоні – головна інтрига військового протистояння між Росією та Україною" – Сергій Згурець

Ситуація в Херсоні, на правому березі Дніпра – нині головна інтрига військового протистояння між Росією та Україною. Західна розвідка стверджує, що ворог перекидає туди техніку й особовий склад. Ось-ось там почнеться наступ української або російської армії. Чіткої відповіді досі немає.

До Херсона Росія стягнула до третини своїх батальйонно-тактичних груп, що діють в Україні – майже 30 зі 100. Це десантні війська та підрозділи 35-ї армії РФ.

Накопичені сили можуть використати для атаки з Херсона в напрямку Миколаєва, Кривого Рогу або Запоріжжя. Також можуть вдатися до оборони. Значною мірою їхні дії – реакція на підготовку Україною контрнаступу на окупований з березня обласний центр.

Росіяни також можуть спробувати наступати за кількома напрямками – на Миколаїв чи Кривий Ріг. Або на Запоріжжя по обох берегах Дніпра.

Теоретичні оцінки російського потенціалу свідчать, що для них це буде складне завдання. Бо на півдні – не життєздатні потужні підрозділи, а потріпані в боях. Проте ворог далі перекидає туди велику кількість живої сили і техніки. Наша сторона ефективно протидіє – знищує їхні склади боєприпасів, командні центри, логістичні бази і ланцюги поставок. Зараз основна українська стратегія – підготовка до звільнення півдня.

Перебуваємо на етапі гри нервів і потужностей обох сторін на цьому напрямку. Очікуємо подальшої динаміки. В нас є суттєві можливості звільнити Херсон, використовуючи не стільки особовий склад, як технологічну перевагу західної зброї. Звільнити зараз правий берег Дніпра – цілком можливе до виконання завдання.

Від початку використання американських систем HIMARS (високомобільна артилерійська ракетна система на колісному шасі, яка несе шість високоточних снарядів для залпового вогню на відстань до 80 км або одну ракету MGM-140 ATACMS з дальністю до 300 км. – Gazeta.ua) протягом трохи більше місяця Україна вразила понад 100 важливих військових цілей за лінією фронту на півдні. Показником якісних змін на цьому фронті стало унеможливлення просування росіян, неможливість використання там стратегії вогняного валу з великою кількістю артилерії на обмежених ділянках фронту. Все тому, що ми знищили значну кількість їхніх складів.

Зараз росіяни перекидають боєприпаси на південь дещо по-іншому. Стараються мінімізувати ризики наших ударів. Невідомо, наскільки успішною буде стратегія. Коли говоримо про підрив російських наступальних спроможностей, промацати точно рівень завданої шкоди важко. Але ми показали, що розірвали на цьому фронті логістику і тактику російської армії.

Наші сили далі успішно й регулярно знищують переправи через Дніпро в Херсоні та біля Нової Каховки. Підхід працює і буде масштабуватися, якщо буде відповідне рішення нашого Генерального штабу.

Склалося враження, що досі Генштаб не ухвалював кардинального рішення повністю перерубати мости через Дніпро, щоб дати змогу росіянам показати так званий "жест доброї волі", тобто відступити. Але, бачимо, ворог не розуміє і підтягує війська, сам себе заганяючи в пастку на правому березі річки.

 

Це важливий напрямок реалізації нашої оборонної концепції, що передбачає використання сил спеціальних операцій. Вони – складова руху опору на окупованих територіях. Їх знаємо як "партизанський рух" на тимчасово захоплених противником теренах.

Ситуація в Мелітополі, Херсоні та інших місцях показуєте, що партизанський рух – ефективний. Люди під страхом смерті бояться ставати колаборантами та працювати в окупаційній адміністрації. Зрадників, які таки йдуть на співпрацю з ворогом, знищують. Росіянам важко встановити там свою владу. Партизани підривають залізничні колії, склади, розповсюджують інформаційні матеріали. Це теж важливі чинники загального спротиву, який дає позитивні результати.

Вороги, особливо на Херсонщині, шукають українські осередки спротиву, вдаються до чисток і репресій. Але це реалії війни, де кожна сторона використовує будь-які можливості для посилення та підриву сил противника.

Агенція ООН ядерної енергетики МАГАТЕ та держдепартамент США заявили, що використання ядерних об'єктів як ядерного щита чи засобу терору – неприпустимий спосіб введення війни, який досі не проводила жодна армія світу. Російська армія переходить все нові межі допустимого. Вона почала з тотального знищення наших міст, інфраструктури, розстрілів цивільних та зґвалтувань, атак на торгові центри й театри. Дійшла до шантажу світовим голодом. Тепер погрожує підірвати найбільшу в Європі АЕС.

Погроза розрахована на ЄС і США як елемент російського залякування і шантажу, щоб перестали давати нам зброю. Росіяни використовують станцію для прикриття своїх військових підрозділів, які обстрілюють Нікополь по другу сторону Дніпра, знаючи що наші сили не відповідатимуть ударами по АЕС. Станцію використовують як щит, що вже неприпустимо.

Звістки про мінування росіянами АЕС – неприпустимі. Але вкладаються в загальну логіку дій РФ, яка хоче максимально дестабілізувати ситуацію у світі та налякати Європу перспективою ядерного забруднення. Хоча будь-який вибух на ядерній електростанції – це світова катастрофа, що теж матиме негативний вплив на Крим і на саму Росію. Думаю, попри повне розуміння безпринципності ворога, це лише засіб залякування, який не застосують.

Звільнення, з одного боку, потребуватиме політичних важелів впливу, щоб противник покинув небезпечний об'єкт. Якщо ні, доведеться готувати спеціальну військову операцію, але з тими засобами, які мінімізують ризики підриву станції. У нас вже були випадки, коли знищували військові об'єкти біля АЕС баражуючими боєприпасами польського виробництва. Тому, мабуть, розробляється окрема стратегія. Можливо, за допомогою сил спеціальних операцій, яка дозволить очистити станцію від рашистів. Але її слід серйозно підготувати з розумінням всіх ризиків і небезпек.

Навколо міст Ізюм і Бахмут тривають активні бої. Ворог намагається оточити Бахмут, перерізати лінії сполучення з містом, які йдуть на Слов'янськ та Краматорськ. Там основні бої на Донбасі. Хоча без успіху для росіян.

Другий напрямок, донецький – Авдіївка, Піски, Мар'їнка. Там ворог продовжує тиснути на нашу оборону, використовуючи стару стратегію вогняного валу. Ці дві ділянки залишаються найбільш складними.

Ворог намагається вийти на адміністративні межі Донецької області. Там діє ЧВК "Вагнера". Особливо в районі Бахмута. Щодо Пісків, Авдіївки і Мар'їнки, там діють корпуси так званих Л/ДНР і російська армія. На цих ділянках ворог все ще активно використовує артилерію.

Ці ділянки надалі залишатимуться достатньо напруженими. Наша сторона спробує зменшити там тиск, використовуючи західні далекобійні артилерійські системи, щоб знищити склади боєприпасів.

У ворога стає менше артилерії, бо перекидає її з Ізюма на південь. Тому росіянам буде важче довго підтримувати паралельний наступ в зоні Донецька і Бахмута.

 

Цей черговий пакет військової допомоги із тих 40 мільярдів доларів, які оголосили в травні. Із них 13 мільярдів доларів – безпосередньо на військові потреби, з яких ми вже отримали майже 10 мільярдів доларів. Впродовж найближчих двох місяців можемо очікувати на потужні пакети військової допомоги, до жовтня. Потім почне працювати лендліз США, який, очікуємо, теж буде достатньо потужним і динамічним.

Останній пакет цікавий тим, що там є перелік боєприпасів, ракет, які нам вкрай потрібні на полі бою. США заявили, що відправлять ще 75 тисяч снарядів для 155-міліметрових артилерійських гармат, вибухівку C-4 для підриву, 1000 переносних протитанкових ракет Javelin і 20 тисяч снарядів для мінометів.

75 тисяч снарядів буде нам десь на три тижні боїв у нинішньому темпі. На сьогодні їх поставили вже майже 450 тисяч. Це дуже значна кількість. Вона вже перевищує те, що в нас було зі снарядів до радянської артилерії калібру 152 міліметри перед початком російського вторгнення. Також очікуємо на такі потрібні боєприпаси до HIMARS. Вони вкрай важливі, бо що більше ракет, то більша ефективність цих систем.

Також очікуємо ракети до норвезького пересувного ракетного комплексу NASAMS (мобільна батарея зенітних ракет протиповітряної оборони середньої дальності, основне призначення – знищення повітряних об'єктів противника на середніх і малих висотах за будь-яких метеорологічних умов. – Gazeta.ua). Вони важливі для посилення нашої ППО. Це буде перше надходження такого сучасного комплексу.

Ще чекаємо протирадіолокаційних ракет. Це головна інтрига, бо невідомо, як закордонні ракети можна використовувати на наших літаках. Але вже бачили приклади, як такі ракети знищили російські цілі. Це свідчить, що ми їх вже успішно використовуємо і вони послаблюють російську ППО. Її придушення дасть змогу вільніше діяти нашій авіації.

Цифра дещо перебільшена. Український Генштаб говорить про 42,5 тисячі. Американська та британська розвідки спочатку називали менші цифри, ніж наш Генштаб, а потім більші. Зараз можемо говорити про понад 40 тисяч вбитих і поранених росіян, а це майже третина потенціалу, що діє в Україні, тобто до 170 тисяч.

Якщо протягом першого етапу війни біля Києва і на півночі України знищили найбільш боєздатні підрозділи російської армії, перемололи підготовлений компонент, який 10 років навчався, щоб проводити наступ. То подальше наповнення російської армії за допомогою добровольчих батальйонів, які йдуть на війну виключно за грішми, тюремниками, яких мобілізують, дуже впливають на російський потенціал. Але, все рівно, це "гарматне м'ясо" нам слід перемолоти.

Тепер маємо робити наголос не на порівнянні кількісних показників української та російської армій, а на технологічних змінах у зоні бойових дій, завдяки західній артилерії та іншій зброї. Маємо передумови для успіху, але на окремих ділянках, на жаль, у нас бракує новітніх засобів і навчених сил. Наприклад, у Мар'їнці та Пісках. Там змушені рахуватися з продовженням стратегії вогняного валу, навалою їхнього "гарматного м'яса", яке маємо знищувати за допомогою тих систем і озброєнь, які вже на передовій.

Україна потребує надалі ще більше західного озброєння та боєприпасів. У нас є передумови перелопатити російське "гарматне м'ясо", яке вони компенсують дедалі нижчою якістю живої сили. Але у нас на передовій, на жаль, є частини, яким бракує нової техніки, і навченого персоналу, що слід вирішувати.

У пакетах подальшої воєнної допомоги слід виправити цю ситуацію. Також налагодити більш ефективне й масштабне навчання, щоб підвищити якість підрозділів на полях боїв.

Не можемо чітко знати наші резерви, про нові сформовані бригади, про їхню навченість новим типам озброєнь. Не маємо всієї картинки.

Ми ще очікуємо певної категорії озброєнь, яка поки що поступає в недостатній кількості або повільніше, ніж слід. Нам ще необхідна значна кількість артилерії, яка надходить в менших обсягах. Зараз весь перелом забезпечуємо системами HIMARS, але нам теж потрібні бронетехніка, танки та навчений склад до них.

Це все впливає на проведення контрнаступу. Бо поки що можемо лише збалансувати нашу лінію фронту. В цілому, вона вже стабілізована. Але деякі ділянки, зокрема, на Донбасі залишаються динамічними, в очікуванні наступальних дій ворога або нашого контрнаступу.

З обох сторін армії розуміють, що важливо не помилитися, не робити необачних кроків і уважно слідкувати один за одним. Тим паче, що резерви в усіх обмежені. У нас перевага в якості, мотивованості особового складу і в якості техніки. У росіян багато старої техніки, але бракує мотивованого та навченого персоналу. Такі дві протилежні тенденції зустрілися на полі бою.