"Реальна альтернатива - лише прямі переговори з Росією" - експерт про війну на Донбасі

Президент Центру досліджень соціальних перспектив Донбасу Сергій Гармаш розповів у інтерв'ю для журналу "Країна" про своє бачення розвитку подій на Донбасі.

Які Ви бачите сценарії розвитку Донбасу?
- Чим відрізняється гібридна війна від звичайної. Один з її факторів - породження невизначеності: війна - не війна, є агресія - чи немає агресії. Тому не можна сказати, що якісь сценарії взагалі у когось існують. Навіть у агресора, по суті, сценарію немає. Один із принципів Суркова, якщо вивчати його інтерв'ю: "Не бійтесь зробити помилку. Помилка добре продається".
Важливо бути першим і активним. Для того, щоб інша сторона реагувала на твою активність і ти зможеш отримати з цього зиск. Уся стратегія, яка відсутня і в Росії і, на жаль, в України теж - побудована на принципі проактивності. Бути ініціативним, не дозволяти ворогу брати на себе активність на себе. Тому є сенс у Росії фактично це контроль України, позбавлення її незалежності. Це не означає поглинання, це може бути, як з Білоруссю. До цілі "отримати контроль" Росія вже йде 20 років. Росія йшла до цього з моменту, коли Єльцин розстріляв свій парламент у 1994 році. Тоді, фактично, утворилась Російська держава і перестали говорити про незалежність. Єльцин казав: "Дам незалежності стільки, скільки ви зможете проковтнути". На цьому закінчився лібералізм у 1994 році. Уся політика Росії була спрямована на підкорення України. Фактично, Україна цьому не опиралась.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Русскую весну" на Донбас принесли російські відставники - експерт

Як Росії вдавалося утримувати контроль над Україною?
- При Кучмі був контроль, після скандалу з Ґонґадзе. При Ющенку теж були нюанси, але вони вирішувались за рахунок агентів впливу в уряді і керівництві країни. При Януковичу був досягнутий повний контроль. Ті ж харківські угоди, які продовжили перебування Росії. У 2017 році російський флот мав піти з Криму, але Янукович продовжив контракт до 2042 року.
Політика Росії очевидна - вона направлена на знищення української незалежності. Як досягати цих цілей - Росія дивиться ситуативно. Є варіант Донбасу - "замороженого конфлікту", який вже зараз заморозили на гарячій стадії, але він не розвивається. Даремно нас лякають, що конфлікт буде заморожений - він вже заморожений.

На що Кремль може зважитись у цій війні?
- Є варіант воєнного тиску. Це не обов'язково захоплення всієї території, це може бути, як у Тбілісі: від кордону і до Києва.
Є варіант дипломатичного тиску. Зараз Росія веде гібридну війну не лише з Україною, а й з усім західним світом. Просто західний світ це, на жаль, ще погано розуміє. Варіантів маса, тому говорити про Донбас, у відриві від усієї України - складно.

Донбас - це лише один із важелів і механізмів пливу і захоплення Росією України. У цьому сенсі небезпечні висловлювання нашої політичної еліти: "Давайте лишимо Донбас у спокої. Тут побудуємо рай, а там розберемось колись, коли вже тут побудуємо рай".
Навіть якщо ми їх лишимо в спокої, вони нас не лишать. Донбас - це територія окупована все-таки. І там присутня Росія. Відгороджуватись від Росії потрібно кругом, не можливо це зробити лише на Донбасі. Тут вибір простий: або ми, або вони. Хто кого переможе.
Розмова, про те, що введуть миротворців - конфлікт на цьому не зупиниться. Я впевнений, що їх не введуть найближчим часом. Хоча в США переконані в протилежному.
Головне на сьогодні - хто веде м'яч, у кого ініціатива. Україна, через психологічні особливості її керівництва, яке взагалі віддало наші проблеми на вирішення Заходу, коли з Сурковим про щось домовляться - і добре, а ми писатимемо у Фейсбуці, що Медведчук звільнив з полону 74 людини і йому пора за це "героя України" давати.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Навіть якщо на Донбасі припинять стріляти, війна триватиме не одне десятиріччя - експерт

Ми не беремо на себе відповідальність за вирішення нашої долі, на жаль. Тому ми не суб'єкт, а об'єкт і будувати прогнози - складно. А ще складніше те, що немає стратегії ні в України, ні у Росії. Усе надто ситуативно і Росія це використовує. Фішка її гри в ситуативності. Вона створює ситуації, які ведуть до цілі, але стратегічних планів у них немає.

Україні щоб вести м'яч, потрібна стратегія?
- Україні потрібна ініціатива. Тут складно розробити стратегію, бо не все від нас залежить. Є Росія, є серйозний Захід і є наше корумповане керівництво, на яке можуть давати і Росія і Захід. Стратегія у нас буде тоді, коли буде чесне керівництво, на яке ніхто не зможе давити: принципові, які не заради наживи працюють. Сьогодні стратегія неможлива, аби хоч ціль була визначена. Ми навіть цілей не знаємо. Яка ціль сьогодні стосовно Донбасу?!
Одні кажуть, що його потрібно звільнити і одразу запитують, хто оплачувати його відновлення. Інші відверто кажуть, що його не потрібно звільняти, бо це надто дорого. А влада взагалі нічого не говорить. Мінський процес - заморожування конфлікту, де-факто. Там вже чотири роки говорять і нічого не відбувається.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Це наші люди в їхній армії" - експерт розповів про реальний стан армії бойовиків ЛДНР

Який формат міг би стати альтернативою мінську?
- Реальною альтернативою могли б бути лише прямі переговори з Росією. Або називати все своїми іменами: Росію агресором. Що, знову ж таки, не зроблять, не дивлячись на прийнятий законопроект у першому читанні.
Найдієвішим було б - заставити гаранта "Будапештського меморандуму" виконувати свої обов'язки, які вони не визнають. Звичайно, хто ж визнаватиме свої борги?! Тим більше 20 річної давнини. Але це не означає, що ми не повинні з них питати, все-таки вони нам винні.

Чому Росія не визнала фейкові терористичні республіки?
- Через їхню економічну неспроможність і те, що їх дорого утримувати.
Я не виключаю такого сценарію розвитку в подальшому. Але зараз є фактор Заходу, санкції. Якщо вона їх визнає, це розвал мінського процесу, у якому вона зацікавлена більше, ніж будь-хто.
Якщо Росія побачить, що немає шансу "мирної перемоги" над Україною, реалізації політичної частини мінських угод, тоді вона може піти на визнання.

Повне інтерв'ю з Сергієм Гармашем читайте в одному з найближчих номерів журналу "Країна".

×