Це - не ключова подія, від якої треба танцювати. Чергове вбивство у ряді нерозкритих замовних. Зміни відбулися лише в гірший бік. Суспільству втовкмачують, що поліція має працювати у посиленому режимі. Правоохоронцям це дозволяє активніше обмежувати свободу й права громадян. Але вони не працюють по лінії пошуку й покарання винних, не запобігають новим терактам. Не можуть працювати ефективно, бо реформи по суті не відбулося. В органи не прийшли нові люди з чистими руками, гарячим серцем і холодною головою, аби захистити нас від криміналу й тероризму. Продовжують покривати бізнес-схеми й ділити прибуток. Система не зміниться, поки не прийдуть нові кадри.

Вони – продукт старого й нового режиму, між якими немає особливої різниці. СБУ працює за правилами кримінально-олігархічної системи, яка склалася ще у 90-ті. Частина нових людей вбудувалася в цю систему й прийняла її правила. Аби щось змінити, кадровий склад слід замінити на 90 відсотків. Має бути нова правова ідеологія роботи. Бо у нас приймають закони й одразу ж думають, як їх порушити.

Ці відносини давно зіпсовані. Торгаші з обох боків як торгували, так і продовжують. У них усе добре. Агресивна політика Кремля зіпсувала відносини між двома народами ще 2014-го.

Не бачу у вбивстві Аміни "російського сліду". Конкретних доказів немає. Вбивця спрацював непрофесійно. На темній трасі мав би першим стріляти у водія, а потім добити усіх пасажирів. А він неприцільно дав чергу по пасажирських дверцятах. Сильно ризикував, бо водій міг проскочити на швидкості.

Правоохоронці навіть не припускають версії кримінальних розбірок і переділу бізнесу. Звалюють усе на Росію, аби не шукати винних. Нам від того - лише гірше. По суті визнаємо, що воюємо з тупим, недолугим ворогом, але за три роки нічого не змогли вдіяти.

Окуєва та Осмаєв не були в очах Рамзана Кадирова (голова уряду Чеченської республіки – Gazeta.ua) й Володимира Путіна важливими фігурами, для ліквідації яких задіюють диверсантів. Росія не отримала від цього вбивства дивідендів. Більше того, антиросійські настрої в Україні й озлобленість до окупантів після цього ще більше зросли.

Певним силам усередині країни це вигідно. Вони неоднорідні. Є представники як коаліції, так і опозиції, між якими важко знайти різницю. Будуть накручувати істерію в суспільстві, аби прийти до влади або утриматися на своїх посадах.

Але ймовірніше, все набагато простіше. Подружжя стало жертвою особистих розбірок усередині чеченської діаспори. Слідство цю версію одразу відкинуло.

Зараз нічого важливого не відбувається ні в зоні АТО, ні в цивільному житті. Шум навколо афери міністра внутрішніх справ Арсена Авакова з рюкзаками й блокуванням Верховної Ради існує лише в телевізорі й соцмережах. Якби це мало значення, під Радою стояло б уже 500 тисяч.

Уже маємо свій пантеон як героїв, так і мерзотників. Їй важко буде зайняти своє місце. Її роль перебільшена. Багато піару й шуму. Не хочу сказати,що вона нічого не зробила. Але коли людина багато світиться по телевізору, то виникає питання: а коли ж встигає воювати?Десятки тисяч героїв щодня захищають нас на фронті й ніхто не знає їх імен. Влада й журналісти возвеличують одних і принижують інших.

Українці легко ведуться на героїв. Тонку межу між правдою й піаром мало хто хоче знати. Потрібні герої, схожі на ангелів, у яких немає недоліків. Половина так званих народних героїв – це піарники, які від одного свисту кулі бігтимуть за десять кілометрів.

Люди віддали своє життя не просто так. Сподівалися, що їхнім дітям, онукам не потрібно буде брати зброю до рук. Натомість влада за чотири роки так і не наважилася назвати війну війною. У нас дуже люблять мертвих героїв. Аби про тебе заговорили, потрібно вмерти. Алеї висаджують на їх честь, вулиці називають. І нічого не роблять для тих живих, що прямо зараз стоять зі зброєю в руках. Для волонтерів, які за безкоштовно судна з-під хворих тягають. Дайте живим соціальні гарантії, а не піартеся на мертвих.