Публікуємо поіменний список полеглих у липні захисників України. Нам відомо про 7 воїнів, які загинули у боях або ж унаслідок отриманих травм. Інформація про деяких - неповна.
Наймолодшому із загиблих було - 21, найстаршому - 44. 30 липня було найбільше обстрілів - 40.
1, 3, 7, 10, 18, 19, 21 і 24 липня обійшлося без поранень, за даними прес-штабу ООС.
Найбільше бійців постраждали 28 липня - 2 загинули, 2 отримали поранення.
Загалом упродовж місяця отримали поранення 37 захисників України. Окупаційні війська порушували режим тиші 741 раз.
27 червня в Мінську Тристороння контактна група з урегулювання ситуації на Донбасі за участі представників ОРДЛО домовилася про припинення вогню з 0:00 годин 1 липня за київським часом у зв'язку з початком жнив.
2 липня
Едуард "Джигіт" ФЕДОРОВ
років: 21
родом: із села Валява Городищенського району Черкаської області
залишилися: батьки, сестра, брат і дружина на 7-му місяці вагітності (одружився у квітні 2018)
27 червня Едуард отримав важке поранення від кулі снайпера поблизу Водяного Волноваського району на Донеччині. 5 днів харківські лікарі боролися за його життя, але поранення виявилось смертельним.
Морпіх, навідник у 503-му батальйоні 36-ї бригади морської піхоти.
Підписав контракт на службу у березні 2016 року, доти вже відслуживши за призивом.
"Едуард у нас відважний хлопець. Пригадую, як він почув, що вночі на меморіальному комплексі зрізають флагштоки, побіг туди і викликав поліцію. Була відкрита кримінальна справа, він свідчив у суді. Він ніколи у нас не ховався за чиюсь спину", - каже Людмила Лищенко, голова Валявської сільської ради.
"Він казав, що "як треба було, то я би ще раз пішов, і ще раз би те саме зробив"… Ми завжди байки травили з ним, кожен щось нове придумував. Ми взагалі не повірили спочатку", – розповідає побратим Роман.
У Городищі оголошували жалобу за загиблим і скасовували всі розважальні заходи.
8 липня
Іван БОРСУК
років: 31
родом: із села Лютинськ Дубровицького району Рівненської області
залишилися: батьки, сестра, дружина та донька 2009 р.н.
29 червня під час обстрілу з РПГ і стрілецької зброї в районі Попасної на Луганщині Іван отримав вогнепальне кульове поранення голови. Помер у харківському військово-медичному центрі Північного регіону, де військові лікарі впродовж 9 днів боролися за його життя.
Військовослужбовець 14-ї бригади.
Строкову службу проходив у 80-їй десантній бригаді. З серпня 2014-го по січень 2016-го у складі 128-ї гірсько-штурмової Закарпатської бригади служив за мобілізацією. Учасник боїв за Дебальцеве.
Контракт із 14-ю бригадою підписав цьогоріч у травні.
Нагороджений орденом "За мужність" III ступеня, медаллю "Захисник Вітчизни", пам'ятною медаллю "128 ОГПБ військова розвідка" і нагрудним знаком "Ветеран війни-УБД".
8-10 липня у Дубровицькому районі були оголошені днями жалоби.
Іван помер напередодні свого дня народження, 9 липня йому мало б виповнитися 32 роки.
17 липня
Іван МЕЛЬНИК
років: 40
родом: із Хмельницького
залишилися: мати та брат
Загинув неподалік міста Золоте Попаснянського району Луганської області.
Командир відділення у 14-й бригаді.
За мобілізацією служив у Нацгвардїі. Повернувшись додому, підписав контракт і продовжив службу у ЗС України.
"Іван був справжнім другом, веселим, завжди міг підтримати. Завжди проявляв ініціативу, приходив на допомогу, коли це треба було. Був смілим і дуже гарним чоловіком", – згадує загиблого Євген Корольков.
Іван став першою бойовою втратою Збройних сил України з початку "хлібного перемир'я".
Поховали чоловіка на Алеї слави в Раковому (мікрорайон Хмельницького).
26 липня
Артур "Ронін" БЕЗСМЕРТНИЙ
років: 33
родом: з міста Лієпая, Латвія
залишилися: мати та син
Отримав смертельне поранення внаслідок спрацювання вибухового пристрою неподалік Світлодарської дуги під час ворожого обстрілу при переміщенні підрозділу на іншу позицію.
Військовослужбовець 72-ї бригади.
2015-го "Ронін" вступив до лав Добровольчого українського корпусу "Правий сектор". Згодом підписав контракт із 54-ю окремою механізованою бригадою. Нещодавно перейшов до 72-ї ОМБр.
Учасник боїв на Світлодарській дузі впродовж 2014-16 років, брав участь у штурмі "Чарівного лісу".
"Латиш воював з 2014-го. Пройшов багато гарячих точок, у тому числі 2 ротації на Світлодарській дузі. Нещодавно вкотре пережив "учєбку" в Десні. Він постійно вчився, удосконалював знання і себе. Добрий, розумний, веселий, відкритий. Його знали, здається, всі. Тим паче, тату на обличчі точно виділяло його з натовпу", - пише у Facebook Ксенія Пантелєєва.
"Мова про одного з тих людей, які здаються безсмертними, з якими нічого просто не може статися. Які свідомо шукають війни у тисячах км від власного дому, знаходять її… І, здавалося, неодмінно виграють, адже будуть й інші війни. Але ОК...Пам'ятаєте фільм "Ронін"? "Ані питань, ані відповідей. Така у нас робота. Ми просто приймаємо це та йдемо далі", - написала журналістка Валерія Бурлакова.
27 липня
Іван "дядя Ваня" ВОЙТЕНКО
років: 44
родом: жив у Білій Церкві на Київщині
залишилися: дружина, донька та син - курсант Львівської військової академії ім. Сагайдачного
Підірвався на фугасі поблизу Новолуганського, що на Світлодарській дузі.
Старший прапорщик, командир інженерно-саперного взводу у 72-ї бригаді. Мав 24 роки вислуги, міг піти на пенсію, але залишився захищати Батьківщину.
На війні пройшов бої за Савур-могилу, виходив із Ізваринського котла, боронив Волноваху та Авдіївку.
"Це був товариш мого чоловіка, у мене чоловік також сапер. "Дядя Ваня" він просто був для нас. Хороша людина, не можу більше нічого вам сказати. Дуже хороша людина, товариська, ввічлива. Я запам'ятаю його як життєрадісного чоловіка. Вічна пам'ять йому", - розповіла знайома загиблого Олеся Якименко.
"Дядя Ваня" - 152 воїн 72-ї бригади, який загинув у війні на Донбасі.
Поховали Івана на Алеї Слави кладовища "Сухий Яр".
28 липня
Василь ПЛОТНІКОВ
років: 25
родом: жив у селі Кислівка Куп'янського району Харківської області
залишилися: батьки та 5 братів і сестер
Загинув неподалік Світлодарської дуги. Кульові поранення отримав під час бою з ДРГ найманців Росії.
Позиції українських військових атакували 15 противників, 6 з них вбили.
Солдат, стрілець-помічник гранатометника у 53-й бригаді.
Контракт на службу у ЗС України підписав у лютому 2018-го.
Був найстаршим сином у родині.
"Василь був порядною, чесною та справедливою людиною, поважав старших. Ніколи не чув, щоб він на когось голос підвищив. Він пройшов строкову службу в ЗСУ, а десь півроку тому пішов до армії за контрактом. Куточок, присвячений Василю, з'явиться в музеї історії нашого села", - каже Кислівський сільський голова Дмитро Рудень.
Юрій ДЖЕНЖЕРА
років: 36
родом: із Запоріжжя
залишилися: дружина та донька
Загинув неподалік Світлодарської дуги. Кульові поранення отримав під час бою з ДРГ найманців Росії.
Позиції українських військових атакували 15 противників, 6 з них вбили.
Старший солдат, командир відділення 53-ї бригади.
Працював на запорізькому автомобілебудівному заводі.
Воював більше 2 років, контракт на службу підписав на початку 2016-го.
Він був досвідченим і обстріляним воїном, користувався повагою у побратимів. Добрий, позитивний, товариський - таким він і залишиться в пам'яті рідних і друзів.
Поховали Юрія на Осипенківському кладовищі Запоріжжя.
Пам'ятаємо: імена усіх воїнів, які загинули у червні 2018-го на Донбасі.
2 
25817
Коментарі
2