Не встояв бетон - як кіборги стали символом незламності

6 років тому російські війська підірвали будівлю нового терміналу Донецького аеропорту.

Під час вибуху обвалився дах і поховав під собою 58 захисників.

У ДАП воювали спецпризначенці 3-го окремого полку, бійці 79-ї, 80-ї, 81-ї, 95-ї окремих аеромобільних та 93-ї окремої механізованої бригад, 57-ї окремої мотопіхотної бригади, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійці полку "Дніпро-1", бійці Добровольчого українського корпусу (ДУК) та багато інших. Об'єкт тримали для того, щоб росіяни не мали змоги сіяти війну далі.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зеленський разом із родинами вшанував загиблих кіборгів

"20 січня ми сиділи з усіма хлопцями. Я говорив їм, що росіяни підірвали термінал біля нас і можуть під нами. Хлопці казали, що до нашої кімнати немає доступу. Якось так спокійно всі почувалися. Я зробив каву - випив її, закурив сигарету і сів під колону. В той момент пролунав сильний вибух. Я не розумів, де перебуваю, живий чи мертвий? Кругом піднялася така пилюка, що видимості ніякої не було. Сидів у шоломі, мені по голові стукала штукатурка і все, що кружляло в повітрі", - згадує Ярослав Гавянець, боєць 80-ї аеромобільної бригади.

Розповідає, що після обвалу перекриттями задавило бійців.

"Коли пилюка трохи впала, я і ще 10 або 12 хлопців залишились наверху і не полетіли вниз. Вони, як і я – сиділи під стінами чи колонами. Побачили, що всі перекриття від вибуху розламало навпіл і вони упали вниз. Потягнули за собою бійців, які були посередині. Стоячими залишилися тільки колони. Я знайшов сили по цій колоні спуститися в термінал і відстрілюватись. Окупанти знову почали підходити, я бачив спалахи від автоматів і гатив туди. Всі, хто був живий і мав змогу стріляти, відбивалися від ворогів. Бойовики підірвали термінал близько 16 години. Під завалами опинились десятки наших хлопців. Вони кричали, плакали, стогнали. Доки було світло на вулиці, десь до 20:00, ми намагалися витягувати їх.

 

Вночі я зайняв позицію, щоб оборонятись і прикривати наш тил. Сил уже не було. Якимось дивом знайшли вцілілий тепловізор. Спостерігав за периметром, засинав. Якщо бачив білі плями вдалині – стріляв. По колоні стікав конденсат. Підставляв каску, щоб назбиралась хоч якась вода і я мав змогу попити. Ніяких продів уже не було. В той час під завалами помирали хлопці. Їхні крики рвали душу. І мені вже було все рівно, що буде далі. Помру чи житиму? Тільки жаль, що все так швидко закінчилося. З моєї роти в живих залишилося тільки троє. Я, побратим Артем і ще одного хлопця ми витягнули з розвалин. Йому бетоном перебило ноги. І він цілу ніч кричав. Ігор Брановицький, якого пізніше розстріляє ватажок бойовиків Моторола, перев'язав рани, полегшив трохи йому страждання", - згадує Ярослав Гавянець.

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Експредставник голови ОБСЄ в Україні розповів, із ким воюємо на Донбасі

Впродовж дня захисники ДАПу відбивалися від росіян усіма силами. Наступного дня Верховний Головнокомандувач, 5-й президент України Петро Порошенко дав наказ залишити позицію.

"Росіянам не дозволили захопити аеропорти, і це головне. Хоч і далі то був вже символізм, бо українці оточили аеропорт - Піски, Водяне... Там би вже ніхто не зміг злетіти. Сама операція успішна, бо під час оборони ДАПу ЗСУ знищили дуже багато росіян, зокрема, елітних спецпризначенців", - каже військовий експерт Олександр Шульман.

×