На жаль ми не можемо знати, які в таких дітей життєві установки та переконання, бо для цього треба контролювати освітнє поле на окупованих територіях. Треба знати які в них виховні заходи, як подають інформацію в підручниках. Поки такого дослідження нема – ми не можемо якісно підготуватися до прийому дітей з окупованих Криму та Донбасу. Я вважаю, що нам потрібна окрема програма по інтеграції дітей в наше суспільство і в нашу освітню програму.

Нам треба дуже м'яке тестування для таких дітей. Маємо мати програму т`юторства та менторства. В Харкові створюється така система. Куратор визначає потреби дітей не лише побутові, а консультації в законодавстві, освітніх програмах, наприклад вивчення української мови чи інших предметів. На мій погляд, таку систему потрібно створити для більш успішної інтеграції дітей.

Я б розпочала зі спроби з громадянської освіти. Вона в Україні запроваджена в школі в вигляді окремого курсу. Вміщає в собі основи з критичного мислення та інформаційної гігієни. Вона допоможе дітям розбиратися в тому інформаційному хаосі, якій в нас зараз є. Це можуть бути основи громадянської освіти, основи демократії, які розуміють в європейських державах, а не в РФ. Я уважно слідкую за програмами в Росії - інформацію про демократичні процеси учням та студентам надають дуже викривлено.

Я б хотіла, щоб такі стратегії розробляла держава. По правилам: залучивши психологів, соціологів. Є люди, що багато працюють над діалогами з культури миру, а окрім цього є світовий досвід конфліктів, що розколюють суспільство. На мій погляд, саме такі фахівці мають бути долучені до такої стратегії. Щодо таборів – так, але в період канікул. Я вивчала як Росія інтегрувала дітей-кримчан в російське суспільство. Витратила величезні кошти на програми обміну, табори куди запрошували кримчан. Росія возить українських дітей в Москву та Санкт-Петербург, вона влаштовує свята, присвячені захопленню українських територій.

А в нас, на жаль за 7 років я не бачила програм обміну для дітей з Криму та Донбасу, не бачила і таборів де діти змогли би відпочити від пропаганди й не пам`ятаю особливих програм щодо відвідування дітьми з окупованих територій значущих українських міст – Львову, Харкову, Запоріжжя. Бачила програму "Молодь України 2016-2020" там навіть не згадуються діти з окупованого Криму та ОРДЛО. А під неї заклали бюджетні кошти.

Що ми можемо говорити, якщо цих дітей для державних службовців нема. А 10% українців навчаються на територіях окупованих Росією.

Спочатку була спеціальна програма національно-патріотичного виховання дітей. Потім вони стали вузько спеціалізованими на дітей з Криму. Потім з'явилися російські методичні програми "Як формувати російську ідентичність в дітей з Криму".

Там витрачені мільйони рублів. Там дуже багато свят та програм. Одна з них "Диалоги з героями".

Вони використовують мілітаризацію, образ зовнішнього ворога. Тому за такий короткий час викликали відчуття єдності дітей з РФ.

На жаль в нас таких програм та стратегій нема. Молодь окупованих територій – це наше майбутнє. Я вірю, що ми повернемось в Крим. Матимемо програму і нас зустрічатимуть наші громадяни.

Ви кажете про вступ на загальних засадах, а я кажу, що пільговий вступ – це наш меседж тим молодим людям. Так ми кажемо їм, що чекаємо на них.

Зараз ми втратили час і для мене дивно, що в 14-му році, не змінене положення про Малу академію наук і всеукраїнські олімпіади. Діти з окупованих територій, наші діти, просто не можуть брати участь в науковому житті. В Малій академії наук повністю зникла така секція як кримознавство, а та, що була в Сімферополі дуже швидко інтегрувалася в РФ.

Це дуже легко зробити, але Міносвіти просто забули про це. І вже сім років вони розповідають, що це можна зробить, але не роблять.

Діти переїжджають до України, бо вона стає більш привабливою, ніж РФ. В окупованому Криму змінюються настрої на нашу користь. Це є наше досягнення, але маємо думати що ще зробити, щоб молодь обирала Україну. Це можуть бути дистанційні курси, програми обміну, табори. Це має робити не тільки Міносвіти, а ще й Мінкультури, Міністерство молоді та спорту.

Covid-19 не вічний. Треба зробити, щоб діти з окупованих територій їздили з дітьми, що живуть на території вільної України за кордон. А наші державні службовці цим не займаються. А кожна 10-та українська дитина вчиться в умовах окупації.

Матимемо в суспільстві великий конфлікт, інтеграція молоді буде дуже важкою. Діти, що в 14-му вчилися в 11 класі вже закінчили навчання і почали працювати. Як нас зустрінуть?

З 5-го класу дитина має знати, що в Україні вчитися престижно, комфортно, вільно. Буде знати, що в Україні є привабливі програми, є виїзд за кордон та екскурсії вона має хотіти залишитися із нами.

Моя донька спілкувалася зі своїми кримськими однолітками та розповідала їм про те, як мандрувала Європою. Їй заздрили. І так має бути, діти мають хотіти здобувати українську освіту, бути громадянами вільної європейської держави.