Іловайський котел: "Сказали, що праворуч будуть наші, а з інших боків – ворог"

7

10 серпня 2014 року розпочалися перші запеклі бої за Іловайськ між українськими військовими та терористами "ДНР" і частинами збройних сил Росії.

Ця бойова операція стала початком найтрагічніших подій в українсько-російській війні, яку потім назвали Іловайський котел. Вийти з нього українські військові змогли 29 серпня 2014-го.

- Штурм Іловайська почався 10 серпня 2014 року з опорного пункту в селі Многопілля Авмросіївського району на Донеччині. Від нього було 3-4 кілометри асфальтованої дороги до міста, - розповідав "Країні" Ігор МИХАЙЛИШИН, позивний "Піаніст", боєць батальйону "Донбас", сержант-гранатометник Збройних сил України. - Нам сказали зайти з цього боку. Сказали, що праворуч будуть наші, а з інших боків – ворог. Ми рушили колоною. Попереду – броньована техніка, обабіч – хащі. Праворуч мав іти батальйон "Шахтарськ-2", але його не було. Розвідники потрапили в засідку. Мали поранених".

Іловайськ — місто на Донеччині, важливий залізничний вузол за 40 км від Донецька та за 12 км від траси Н-21, що сполучає його з Луганськом. Якби українські військові отримали контроль над містом, вони могли б відрізати постачання зброї та живої сили противника до окупованого Донецька.

Метою військової операції було знищення укріпрайонів і блокпостів сепаратистів, встановлення повного контролю над важливим стратегічним плацдармом.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ненавиджу соняшники" – доброволець розповів про криваві бої за Іловайськ

4 серпня штаб Антитерористичної операції видав наказ військам на оточення Донецька. Місто мали взяти в кільце з двох сторін. Підрозділи 93-ї ОМБр мали вийти з району селища Верхньоторецьке і дійти до селища Нижня Кринка, перекривши основні шляхи сполучення між Донецьком і Горлівкою. З півдня мав бути основний удар - від міста Старобешеве на Іловайськ, а потім на Харцизьк і Зугрес. У районі Нижньої Кринки й Зугресу війська мали зустрітися. Повне оточення не планувалося через брак сил: задум операції полягав у перехопленні основних шляхів комунікацій.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Ми про вторгнення знали, а вище керівництво - ні"

Загалом у наступі на Іловайськ брали участь переважно добровольчі батальйони: "Донбас" у складі 220 бійців, "Дніпро-1" (78), "Миротворець" (74), "Світязь" (40, пізніше – 30 бійців), "Херсон" (30) та "Івано-Франківськ" (33) за підтримки армійських частин 17-ї криворізької танкової, 51-й волинської та 93-й дніпропетровської механізованих бригад.

На початку операції в Іловайську був невеликий гарнізон проросійських бойовиків із загону Ґіві. Поява російських регулярних військ дала змогу використати бойовиків для штурмових дій. А з Донецька почали прибувати підрозділи батальйону "Кальміус", загони "Б-2", "Казачого союзу війська Донського", батальйону "Беркут", а потім — батальйону "Оплот" із танковою ротою, батальйону "Спарта".

За даними Генпрокуратури України, сили вторгнення ЗСУ Росії налічували дев'ять батальйонно-тактичних груп: 35 тис. осіб особового складу, до 60 танків, до 320 БМД, до 60 гармат, до 45 мінометів, п'ять ПТРК. На військовій техніці були зняті тактичні знаки. А з метою введення в оману та подальшого вбивства українських військовослужбовців, на російській техніці були нанесені розпізнавальні позначки українських підрозділів, що заборонено Женевськими конвенціями.

Співвідношення військових сил України з військами вторгнення Росії та терористичних організацій ДНР і ЛНР в районі міста Іловайськ становило: особовий склад - 1 до 18; танки - 1 до 11; бронетехніка - 1 до 16; артилерія - 1 до 15; "Гради" - 1 до 24.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Кожен третій помирав, кожен другий — отримував поранення" — під Іловайськом загинули 368 українських бійців

Українські армійські частини з першої спроби не змогли взяти місто, бо ворог стріляв із житлових будинків і мав потужну підтримку важкої артилерії.

Вторгнення російських військ на територію України під Іловайськом стало наймасштабнішим актом відкритої агресії РФ проти України під час російсько-української війни на Донбасі.

×