Хомчак оголосив війну міністру оборони Тарану, однак програв її - волонтер

Перебування Хомчака на посаді головнокомандувача – суцільний провал. З того, що я знаю – в Укроборонпромі вже давно розробляють ракети, потрібні для фронту. З 19-ти підписів, потрібних для того, щоб ці ракети запустили в серію, бракує єдиного – Руслана Хомчака. Він – один з найбільших корупціонерів у верхах. Були скандали із його землею, квартирами. Компромату на нього нарили чимало. І ця робота триває.

Одним із найбільших недоліків Хомчака як головнокомандувача є його некомпетентність у стратегічних комунікаціях. Він діяв за правилом "Я начальник – ти дурак". Хомчак – єдиний військовий, який почав погрожувати волонтерам. За час війни утворилася плеяда молодих, освічених, тямущих офіцерів, що мали професійний досвід. Але Хомчак у своїй діяльності відштовхував їх, оточуючи себе підлабузниками. Відтак досвідчені бойові офіцери просто звільнялися з армії.

Якщо порівнювати Руслана Хомчака із його попередником Віктором Муженком, якого за його активність на посаді прозвали "Вітя-війна", то порівняння буде не на користь першого. Муженко проводив стратегічні навчання на високому рівні. В нас досі не впроваджена військова доктрина. Провалена низка реформ армії, закупівля і тестування перспективних зразків озброєння. Корупція у збройних силах набула колосальних розмірів. Хомчак покривав свого протеже – корупціонера Ігоря Хоменка (екскомандувач Медичних сил ЗСУ – Gazeta.ua). Загалом за Хомчака армія відкотилася назад.

Хомчак вів інформаційну війну з Тараном. Конфлікт головнокомандувача з міністром мав не стільки фінансовий, скільки ідеологічний характер. Одночасно із призначенням Хомчака командувачем у березні 2020 року запровадили розподіл обов'язків – створили посади начальника Генерального штабу та головнокомандувача збройними силами, на останню й призначили Хомчака. Згідно з цим поділом головнокомандувач ЗСУ усувався від керування фінансовими потоками, що й породило конфлікт. Хомчаку дуже не подобалося, що його фактично усунули від розподілу військових фондів. Оголосив війну міністру, однак програв її.

Генерал Валерій Залужний – професійний бойовий офіцер, що зробив військову кар'єру не "по блату". Він підвищив кваліфікацію під час війни, закінчив університет "Острозька академія" за спеціальністю "Міжнародні відносини". У нього високий авторитет у війську, його поважають ветерани і волонтери. Це український молодий генерал, що сам себе зробив. Однак робота в нього буде важка – доведеться розгрібати цілі Авгієві стайні, що лишилися від попередника. Роботи багато – треба провести реформу автоматизації військ тощо. Але є сподівання, що новий головнокомандувач впорається.

Наслідки можуть бути катастрофічні – аж до втрати державності. Причини – дилетантство вищого політичного керівництва, економічний фактор, провалена дипломатична робота. Особливо це проявилося у раптовому бажанні дружити з Китаєм. Загалом поточний стан Збройних сил України – це провал найперше президента і його команди.

Завдання Залужного – це формування стратегії війська. На фронті ж усе залежить від рішень бойових командирів рот і бригад. Залужний теж бойовий генерал, але з його призначенням війська не підуть одразу в атаку. Бо рішення про наступ приймається у ставці Верховного головнокомандувача – президента Зеленського. Для цього має бути ухвалена низка виважених дипломатичних та політичних рішень. Але для цього також потрібна рішучість, а саме її бракує Володимиру Зеленському.