Дмитро попросив дружину заговорити автомат, щоб не стріляв у мирних - волонтерка

Волонтерка Наталія Дзюба-Прилуцька розповіла Gazeta.ua про бійців, з втратою яких їй найважче змиритися.

"Багато хороших хлопців загинуло. Не можу забути їх і досі", - розповідає волонтерка.

Наталія Дзюба-Прилуцька почала займатися волонтерством у липні 2014 року. Після того, як загинув чоловік її сестри Дмитро Кузьмін. Воював у батальйоні "Донбас".

"У Дмитра був фото-бізнес у Єгипті і Туреччині. Коли анексували Крим, він усе покинув і повернувся в Україну. Після "референдуму" 2 травня в Красноармійську йому дали позивний "Миротворець". Він поклав свій автомат і пішов розмовляти з людьми. Хотів заспокоїти їх, бо вже назрівав серйозний конфлікт. Не знаю, чи зміг він комусь щось довести, але референдум у Красноармійську зірвали.

Дмитро був дуже добрим. Коли йому видали автомат, просив мою сестру заговорити йому зброю. Щоб не дай Бог не вистрелив у дитину чи в мирного мешканця.

"Миротворець" загинув 10 липня 2014 року. Підрозділ вийшов із Карлівки, потрапив у засідку. Машину на ходу розстріляли. Він їхав за кермом. Дві кулі снайпера влучили в місце, де не було пластини бронежилету. Сестра до цих пір не може відійти. Займається з психологом. Вони з Дімою були як одне ціле. Страшне велике кохання. Молоді люди, по сорок років, ще жити і жити. Дітки маленькі. На той момент Вані було чотири роки, Міші - шість", - каже волонтерка.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "На мені горіло все — і речі, і шкіра, і м'язи"

Наталія Дзюба-Прилуцька згадала також бійця Олексія Болдирєва з позивним "Малиш". Загинув 9 грудня 2015 року в районі Пісок. БМП, у якій був Олексій, наїхала на ворожу міну.

"Дуже класних був хлопець, молодий - 27 років. У Донецькому аеропорту піднімав прапор на метеостанції. Там вижив, а загинув у більш-менш спокійний період. За кілька днів до загибелі він написав у Facebook: "Люди, якщо ви втомилися від війни, відпочиньте. Ми за вас повоюємо. Для вас війни нема, але ви все-одно втомилися від неї". Він хотів видати книжку про Донецький аеропорт. Бувало, вечорами замикався в кімнаті й писав", - згадує волонтерка.

Інтерв'ю з Наталією Дзюбою-Прилуцькою читайте в журналі "Країна".

×