"Цю поразку Росії визнали всі": рік на фронті - аналіз, фото і карти

5

Не можна говорити, що український контрнаступ не мав результатів. Збройні сили України створили прецедент в історії, вважають експерти. Також наші сили змінили тактики і стратегії по деокупації Криму та інших окупованих регіонів.

Які успіхи і поразки на фронті побачили у цьому році – про це у матеріалі Gazeta.ua.

"Помилка західних партнерів у контрнаступі"

У серпні Збройні сили повністю звільнили село Роботине у Запорізькій області. Саме на цій ділянці фронту влітку цього року Сили оборони пішли вперед. Бої за село тривали три місяці.

Фото: uatv.ua

Населений пункт лежить на автодорозі з Оріхова до Токмака. До цього логістичного хабу російської армії від Роботиного приблизно 20 км. Далі від Токмака лежить місто Мелітополь - це була одна з головних цілей українського контрнаступу. Однак навіть на шляху до Роботиного наші сили зустрілися з надзвичайним спротивом – постійною роботою важкої артилерії та великою площею мінних полів. Остання сильно зупиняла рух українських сил.

Зрештою, командування вирішило обійти Роботине зі сходу і заходу. План спрацював – там вдалося закріпитися. Експерти з усіх боків говорили, що після Роботиного українські сили вже розпочали пробивання головної лінії російської оборони на Запоріжжі. Однак великі втрати у силах і техніці змусили рух українського контрнаступу зупинитися. А росіяни стягнули свої сили.

Екскомандувач військами США в Європі генерал-лейтенант у відставці Бен Годжес заявив, що невдача контрнаступу ЗСУ влітку є провиною західних союзників Києва, а не українського командування чи політичного керівництва. Американський генерал звинуватив західних партнерів в тому, що вони не змогли забезпечити українську армію всім необхідним для такої широкомасштабної операції, зокрема військово-повітряними потужностями і високоточною зброєю для ударів по російських тилах.

 

Український контрнаступ був "повільнішим, ніж передбачали планувальники, однак він був стабільним", наголосив голова Об'єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі. Додав, що водночас "повністю вибити всіх росіян і звільнити усі українські землі від окупації буде дуже значним зусиллям".

Росія намагається приготувати плацдарм для наступу на Краматорськ, Костянтинівку та Слов'янськ

Окупаційні війська Росії продовжують спроби прорвати оборону ЗСУ на Бахмутському напрямку. Успіх на цьому напрямку відкриє для них шляхи на великі міста Донеччини і їх "велику мрію" – захопити всю область. Російська армія утримує на Бахмутському напрямку близько 80 тисяч військових. Втім, влітку та на початку осені ситуація була трохи інша.

У вересні Сили оборони України звільнили село Кліщіївка біля Бахмуту. Перед цим звільнили сусіднє село Андріївка. Це фланг Бахмута. Ще у липні генерал, командувач східним угрупованням сил Олександр Сирський вказував, що стратегічна мета ЗСУ на цьому напрямку - оточити Бахмут. Наголошував, це завдання для українських військ посильне.

Одразу після звільнення Кліщіївки та Андрівки ЗСУ почали наступальні дії на сам Бахмут. Це дуже важливе місто для росіян. Тоді ще живий очільник "Вагнера" Євгеній Пригожин звинувачував регулярні російські війська в тому, що вони без бою здають позиції, які найманці захопили за півроку до цього. Саме завдяки українському наступу конфлікт між Пригожиним і російським командуванням став публічним. Бахмут – це дороги на Слов'янськ, Краматорськ і Костянтинівку. А з іншого боку – до Попасної і та до Лисичанська. Біля Кліщіївки проходить залізнична гілка до тієї самої Горлівки і далі до Донецька.

 

Наші успіхи на цих ділянках фронту змусили росіян підтягнути сили. Український Генштаб вранці 12 грудня повідомив про майже 90 атак Росії за добу – велика частина з них навколо Авдіївки. Кліщіївка та Андріївка залишаються під українським контролем. Втім, зараз російські військові намагаються штурмувати з північної околиці Бахмута в напрямку Часового Яру та намагаються вийти на населені пункти Богданівка та Григорівка. Росія націлилася на Часів Яр, бо місто є гарним плацдармом для наступу на Краматорськ, Костянтинівку та Слов'янськ.

Лівий берег Дніпра

Все більше з'являється інформації про наступ українських сил на лівому березі Дніпра на Херсонщині. Військові аналітики стримано кажуть про успіхи ЗСУ на тому напрямку, вимагаючи інформаційної тиші. У Генштабі пояснили, що одним із основних завдань цих операцій є необхідність відтіснити окупантів подалі від правого берега Дніпра. Щоб убезпечити цивільних від постійних ворожих обстрілів.

 

Як повідомляє британське Міністерство оборониз посиланням на дані своєї розвідки, Україна надала більшого пріоритету операціям у цьому секторі, будуючи невеликі плацдарми на східному березі, який вона контролювала від літа. "Росія, ймовірно, була напоготові щодо можливих атак через річку, відколи вона відвела свої сили із західного берега 12 місяців тому", – йдеться у повідомленні британської розвідки.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Росія під Авдіївкою перейшла до тактики ІДІЛ" – ситуація складна

14 і 15 вересня українські військові форсували Дніпро, щоб закріпити позиції і підготуватися до наступу на лівий берег Херсонської області. Росіяни стверджують, що ЗСУ готувалися форсувати Дніпро ще від липня. Аналітики американського "Інституту вивчення війни" повідомили, що підрозділи двох українських бригад морської піхоти 17-18 жовтня перетнули річку Дніпро та висадилися на лівому березі річки на Херсонщині. Керівниця об'єднаного координаційного пресцентру Сил оборони півдня Наталія Гуменюк прокоментувала цю інформацію. Вона наголосила, що "робота навколо якогось населеного пункту без закріплення не вважається завершеною", і закликала не поспішати, а довіряти військовим.

Наразі на лівому березі успішний характер контрбатарейної боротьби ЗСУ, який дозволяє мінімізувати зусилля російських окупаційних військ щодо подальшого видавлення українських підрозділів з лівого берега. Збройним силам України, за наявною інформацією,, вдалося закріпитися на декількох ділянках. Це дуже складні операції, однак важливість їх не варто недооцінювати.

"Вдалося звільнити більше території, ніж окупанти захопили за весь період зимового-весняного наступу"

Дмитро Снєгирьов, військовий експерт:

"Перш за все, треба спростувати інформацію, що український контрнаступ не мав результатів. Українська сторона створила прецедент в історії – нанесла поразку країні, яка має другий за тактико-технічними характеристиками флот у Чорноморському басейні. Залишки цього флоту вивели подалі – і це головне досягнення контрнаступу. Це показова ситуація. Цю поразку Росії визнали всі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Є великі питання, хто ще у команді Зеленського грає на боці Росії" – Микола Мельник

Також можна говорити про зміну тактики і стратегії по деокупації Криму. Якщо раніше удари по логістичній і військовій інфраструктурі мали показовий характер, то зараз мовиться про системну роботу по засобам і силам окупантів. За системою НАТО це характеризується як один з етапів планування наступальних операцій. Тобто наші сили перейшли до планової роботи. І це головний підсумок минулого року. І це стосується всіх окупованих територій. Б'ють по нафтобазах, складах з БК, пунктах постійної дислокації окупаційних військ.

Українська сторона продемонструвала суб'єктність у прийнятті рішень. Зокрема, і щодо контрнаступу. Західні ЗМІ намагалися нас звинуватити у тому, що ми відійшли від порад їхніх військових спеціалістів. Але це не прорахунок, а перемога. Бо так звані поради західних спеціалістів не враховували реальну ситуацію на лінії зіткнення. Зокрема, поради прорвати за чотири дні лінію оборону противника. Бо глибина мінних полів росіян – 17 кілометрів. Тому подібні дурнуваті заяви західних експертів варто розцінювати як некомпетентність. Також змінили тактику – просування з використанням малих мобільних груп. Прорахунки тут не українські, а західних партнерів. Нам досі не поставили літаки, інженерну техніку розмінування, необхідну кількість засобів ураження. З військової точки зору ми втримали ситуацію під контролем. А суттєвої зміни лінії бойових дій немає. Ситуацію у Бахмуті не варто розцінювати як поразку. ЗСУ там виконали низку важливих завдань. У ході контрнаступу вдалося звільнити більше території, ніж окупанти захопили за весь період зимового-весняного наступу".

Іван Ступак, військовий аналітик:

"Критична кількість проблем. За останній місяць кількість політичних проблем, взаємних звинувачень і сварок в медіа між політиками та військовими збільшується у геометричній прогресії. І все це множиться на проблемну підтримку західних партнерів України, плюс - нові плітки про необхідність початку перемовин із РФ. З таким не дуже позитивним багажем, ми входимо у 2024 рік, а новий рік ще не наступив і проблем може стати набагато більше. 90% всіх поточних проблем генерується саме всередині країни та без обов'язкового зовнішнього втручання. Ми повинні розуміти, що з кожною новою політичною проблемою в середині держави, наші західні партнери різко втрачають стимули нам допомагати. Як ми можемо звинувачувати країни НАТО та ЄС у відсутності єдності, коли у нас аналогічні проблеми?

Найкраща п'ятірка кроків на короткострокову перспективу в 3-4 місяці, що зараз може здійснити влада це: перше, публічно визнати проблемність стосунків із Главкомом Валерієм Залужним. Але показати, що вони не політичні, а саме щодо бачення подальших військових дій. Друге – провести публічну спільну зустріч президента і Валерія Залужного. Показати, що всі проблеми усунені, а сокира війни захована до моменту закінчення війни, або активних бойових дій. Навіть, якщо один одного не можуть терпіти.

Третє – спільний 15-хвилинний брифінг для преси президента та Головкома, покаже мудрість кожного з них, не вплине негативно на рейтинги, дозволить дуже зменшити напруженість в країні і "насипе" трохи негативу за "порєбрік". Далі – публічно засвідчити, що вибори президента та нового складу Ради будуть оголошені наступного дня після закінчення активних бойових дій, підписання перемирʼя, мирної угоди чи перемоги. І останнє – відома заступниця комітету з нацбезпеки та оборони (Мар'яна Безугла – Gazeta.ua) повинна піти у відставку, і це повинно відбутися ще до нового року. Рівень її особистої токсичності та деструктивності на цій посаді зашкалює. Як варіант - запропонувати їй призначення в одному з інших комітетів ВРУ, де вона може розгорнути свою бурхливу діяльність, але вже без шкоди для національної безпеки".

×