11 бійців, які загинули в лютому на фронті - історії та фото

12

Лютий 2021 року став найкривавішим для України на Донбасі з початку перемир'я 27 липня. У боях загинули 10 військових, 25 поранені.

Влада продовжує говорити про дотримання перемир'я, але на фронті бої не стихають. За місяць нарахували 180 обстрілів. Троє бійців загинули від обстрілів з крупнокаліберних кулеметів, двох убив снайпер. Ще п'ятеро підірвались на мінах та невідомих вибухових пристроях.

Наприклад, 26 лютого у селі Водяне під Маріуполем, окупанти вели вогонь зі 120-міліметрових мінометів. Внаслідок обстрілу 6 військовослужбовців Збройних сил України отримали осколкові поранення, ще троє воїнів – бойове травмування.

 

2 лютого

Дмитро Власенко, 38 років

Старший матрос 503-го окремого батальйону морської піхоти

 

Отримав важке поранення від кулі снайпера поблизу селища Шуми на Донеччині. Помер за годину після надання медичної допомоги.

Родом боєць з села Грушівка Первомайського району Миколаївської області. На військові службі Власенко провів понад 3 роки.

"Він уже раніше був у бойових діях, при чому в конкретних, реальних. Був з тих бійців, які взірцеві в усьому", – розповів заступник командира 503-го батальйону Петро Олексюк.

Вдома залишились батьки. Похований у Грушівці.

6 лютого

Назарій Поліщук, 24 роки

Старший солдат 28-ї механізованої бригади ім. Лицарів Зимового Походу

 

Загинув у результаті підриву на невідомому вибуховому пристрої під час висування на позиції взводного опорного пункту в районі села Новомихайлівка на Донеччині.

Народився в селі Вотилівка Лисянського району Черкащини. На військовій службі за контрактом з 2017 року. 14 лютого в нього закінчувався строк служби, він мав повернутися додому.

У Назарія були стосунки з дівчиною з Донецької області, на ім'я Вікторія. Вони планували побратись.

Залишилися батьки, старша сестра й 3 молодших брати. Похований у Вотилівці.

Олексій Подвезений, 23 роки

Солдат 28-ї механізованої бригади ім. Лицарів Зимового Походу

 

Загинув у результаті підриву на невідомому вибуховому пристрої під час висування на позиції взводного опорного пункту в районі села Новомихайлівка на Донеччині.

Олексій родом з села Красний Деркул Станично-луганського району Луганської області. Після закінчення школи пішов на строкову службу до ЗСУ. Після демобілізації підписав контракт. Прослужив рік, вивчився на оператора навідника БМП.

Залишилася батьки та сестра. Похований у Красному Деркулі.

11 лютого

Олександр Глушко, 36 років

Солдат 59-ї мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка

 

Отримав смертельне поранення від кулі снайпера під час обстрілу позицій неподалік селища Зайцеве на Донеччині. Помер під час евакуації до госпіталю.

Глушко укріплював позицію, коли ворожий снайпер вистрілив йому в спину.

Олександр родом з села Рунівщина на Полтавщині, але проживав у Полтаві. За фахом - кухар. На військову службу пішов 2019-го у 81-шу десантну бригаду сапером інженерно-саперного взводу, але в зону ООС потрапив з мотопіхотною бригадою.

Залишилися мати, дружина та двоє неповнолітніх дітей. Похований у Рунівщині.

Владислав Ляшенко, 24 роки

Солдат 28-ї механізованої бригади ім. Лицарів Зимового Походу

 

Загинув у результаті обстрілу позиції взводного опорного пункту з великокаліберного кулемета неподалік села Новомихайлівка на Донеччині.

Владислав родом з Горлівки на Донеччині. На війну пішов 2019 року. До служби в ЗС України працював на підприємстві ТОВ "Титан". Владислав з багатодітної сім'ї переселенців з Горлівки. Нещодавно придбав з дружиною квартиру в Кілії, де планував продовжити жити.

Вдома залишились батьки та дружина. Похований у Кілії.

14 лютого

Олександр Войтенко, 46 років

Капітан 59-ї мотопіхотної бригади ім. Якова Гандзюка

 

Загинув у результаті підриву 5 мін ТМ-62, які були встановлені в шаховому порядку, на півдорозі до позицій неподалік селища Новолуганського на Донеччині.

Войтенко родом з Кременчука на Полтавщині. Службу проходив на офіцерських посадах у складі 23-го окремого аеромобільного прикордонного загону спецпризначення у Кременчуці, потім в ''Альфі'' Служби безпеки України. Звільнився в запас.

У березні 2018 року поновився на військовій службі та добровільно пішов на фронт у складі 95-ї десантно-штурмової бригади. Пізніше перевівся до 81-ї бригади та 59-ї бригади.

Вдома залишилась дружина. Похований у Кременчуку.

В'ячеслав Олексієнко, 33 роки

Солдат 59-ї мотопіхотної бригади ім. Якова Гандзюка

 

Загинув у результаті підриву 5 мін ТМ-62, які були встановлені у шаховому порядку, на півдорозі до позицій неподалік селища Новолуганського на Донеччині.

Родом з Кременчука. Був єдиним сином у родині. Воював в АТО у складі 3-ї хвилі мобілізації у 2014-2015 роках. Після демобілізації та недовгого цивільного життя повернувся на війну та уклав контракт на проходження військової служби у 81-й бригаді, яка постійно перебувала на фронті.

Залишилися батьки та дружина. Похований у Кременчуку.

Дмитро Мироненко, 26 років

Солдат 59-ї мотопіхотної бригади ім. Якова Гандзюка

 

Загинув у результаті підриву 5 мін ТМ-62, які були встановлені у шаховому порядку, на півдорозі до позицій неподалік селища Новолуганського на Донеччині.

На військовій службі з 2017-го. До направлення в район проведення ООС, проходив військову службу на посаді старшого стрільця 1-го взводу 1-ї роти 122-го окремого аеромобільного батальйону 81-ї десантно-штурмової бригади.

Залишилася мати. Похований у Харкові.

22 лютого

Сергій ''Ящур'' Петраускас, 43 роки

Старший солдат 72-ї бригади ім. Чорних Запорожців

 

Загинув у результаті ворожого обстрілу зі станкового кулемета у районі шахти ''Бутівка'' що під Донецьком.

Родом з міста Ічня Чернігівської області. Його батько литовець за національністю, мати - росіянка. Працював електриком в Ічнянському автотранспортному підприємстві, тоді 4 роки в столиці був пожежником, столяром на будівництві.

Був активним учасником Помаранчевої революції 2004 року. Після жорстокого побиття "Беркутом" студентів вийшов удруге на Революцію гідності 2013-го. У березні 2014 року був мобілізований у 1-шу ОТБр. Учасник оборони Луганського аеропорту.

''Під час розвідки ми брали в полон переважно російських строковиків або офіцерів. Найгарячіші події почалися 24 серпня 2014-го, коли путінська Росія надіслала в Україну перший так званий "гуманітарний конвой'', - згадував ці події Петраускас.

З 2018 року ''Ящур'' служив за контрактом у районному військкоматі, а в жовтні 2020-го пішов до ''чорних запорожців''.

Вдома залишилася мати, дружина, 2 дочки та син. Похований в Ічні.

23 лютого

Дмитро Сардак, 34 роки

Сержант 59-ї мотопіхотної бригади ім. Якова Гандзюка

 

Загинув від осколкового поранення під час обстрілу українських позицій з мінометів 82-го калібру поблизу селища Зайцеве на Донеччині.

Боєць родом з Одеси.

Вдома залишились дружина. Похований в Одесі.

28 лютого

Сергій Мойсеєнко, 32 роки

Молодший сержант 1 батальйону 36-ї бригади морської піхоти ім. Михайла Белінського

 

Загинув під час обстрілу бойовиками позицій українських військ біля села Піщовик Волноваського району Донеччини.

Родом з Херсона.

Вдома залишились батьки.

×