Студентка із Вінниці Ілона Рибак поділилась досвідом, як їздила на заробітки на завод по пакуванню скотчу у місто Гродзиськ в Мазовецькому воєводстві.
"Про Польщу почула від хлопця. Він там пів року працював на пошті. Вирішила спробувати, бо хотілось побачити щось нове й змінити обстановку. Роботу на заводі знайшла через агенцію. Вони допомогли зробити піврічну робочу візу", - каже Ілона.
Після приїзду тиждень чекали роботу. За цей час кожен працівник отримав робочу форму. В перший день провели екскурсію підприємством.
"Потрібно було пакувати скотч на заводі. В цеху стояли машини, які його виготовляли, а ми забирали і розкладали в коробки", - каже Ілона.
На заводі працювали багато поляків, але дівчина ні з ким не спілкувалась, бо не знала мови.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Стало відомо, як зросте зарплата українських заробітчан у Польщі
Спочатку нічого не розуміла, пізніше трохи втягнулась. Працювали по 8 годин у три зміни. Графік - тиждень через тиждень. За годину роботи платили 12 злотих. Якщо виходити по суботах - плата подвійна. Вночі отримували на 20% більше. Обід - 20 хвилин. Безкоштовно годували канапками, кавою, а в четвер давали морозиво.
Жили в хостелі. Там було троє людей у маленькій кімнаті, з хорошим ремонтом. Кухня та ванна на три кімнати. У чергах стояти не доводилось, бо зміни чергувались.
"Спочатку мені подобалось жити в хостелі. Наче одна сім'я, усіх знаєш. Потім почали красти ложки, ножі, тарілки. У нас покрали весь посуд. Почало це дратувати", - розповідає дівчина.
На роботу і додому возила маршрутка.
"Перші 5 днів усе було добре. Мене все влаштовувало. Працювала з хлопцем в одній зміні. З нами був ще один українець. Через 2 тижні, зрозуміла, що хочу додому. Мене перевели в другий корпус і стало нудно. У корпусі були самі поляки. Не було навіть з ким поговорити. Усвідомила, що така робота не для мене", - каже Ілона Рибак.
На перші вихідні поїхали в Мінськ на концерт улюбленого музичного виконався. Пізніше - поїхала на тиждень додому. По магазинах ходили рідко, бо економили гроші. За день могли витратити 20 злотих на двох.
"У Гродзиськ-Мазовецькому пропрацювала майже 3 місяці. Заробила 5000 злотих (35200 гривень). Додому майже не привезла грошей, бо їхала в Польщу за враженнями. Про звільнення за 2 тижні попередила роботодавця . На кордоні навіть валізи не перевіряли. У Польщу більше не поїду. Зрозуміла, що багато там не заробиш. Можна їхати, задля того, щоб змінити обстановку. Планую їхати в Німеччину на роботу.", - поділилась дівчина.
"До переїзду в Польщу готувалися три місяці. Разом із чоловіком кілька разів їздили у розвідку, щоб підшукати житло та школу, - розповідає Анна Хімчук.
4 
1
Коментарі