"Доводиться розвозити понад 50 кілограмів" - як українка працює на пошті у Нідерландах

6

 

Українка Наталія Мерецька з Києва три роки мешкає у селі Адорп, що в Нідерландах. Влаштувалася працювати листоношею у сусідньому місті Алмело. Про особливості своєї роботи розповіла Gazeta.ua.

"В Україні була бухгалтером. Коли переїхала, мала можливість не працювати. Чоловік добре заробляє і може забезпечити обох. Незважаючи на це, все одно хотіла знайти роботу, щоб швидше вивчити мову та адаптуватися у місцевому суспільстві. Після довгих пошуків влаштувалася на доставку газет. Мусила прокидатися о пів на четверту. Їхати за газетами і встигати їх розвозити до сьомої години. Для голландців ранкова преса - дуже важлива частина життя. Люди переглядають її за кавою або беруть із собою, щоб прочитати в електричці дорогою на роботу", - розповідає Наталія Мерецька .

Робота та начальство українці подобалися. Але щоденні ранкові підйоми спричинили проблеми зі здоров'ям. Тож через рік почала шукати нові вакансії. У серпні минулого року влаштувалася листоношею королівської пошти Нідерландів.

"В країні є й інші служби доставки. Але саме ця колись була державною і досі вважається символом країни. Цього року їй виповнюється 220 років. Люди дуже поважають листонош, які там працюють. Впізнають нас за кольорами форми - синім та помаранчевим".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Українка допомагає відкривати бізнес у Франції

 

Перед тим, як взяти працівника на роботу, на пошті перевіряють, чи не мав проблем із поліцією. Наступний крок - співбесіда з менеджером. Також Наталія мала вивчити робочу інструкцію. Пройшла коротке навчання і склала тести на сайті.

"Потрібно знати, як діяти в різних ситуаціях. Наприклад, якщо в листі неправильно вказаний адрес. Люди часто підписують конверти, як заманеться. Можуть не вказати прізвище чи номер квартири. Якось мала лист, де замість прізвища та ім'я написали "маленькій бабусі". Мусила стукати в кожні двері та запитувати чи не живе тут низенька бабця".

 

На роботі видали форму - три літні теніски, три теплі кофти, рукавички, зимову шапку, шарф, демісезонну куртку і пуховик. Дали вітровку і штани, які не промокають. Кожна річ має емблему пошти та пошита у фірмових синьо-помаранчевих кольорах. Взуття і звичайні штани листоноші купують самостійно. Велосипед теж потрібно мати свій. Найкраще підходить вантажний, він більш стійкий та має міцну раму. Адже іноді доводиться розвозити більше 50 кілограмів.

В своєму районі українка обслуговує 487 адрес. Розвозить листи, газети та невеликі бандеролі.

"В один будинок в середньому приходить по 5 листів з різних інстанцій. Спочатку дивувалася, бо в Києві взагалі не отримувала кореспонденції. А для голландців це дуже важливо. Старші люди дізнаються із них, коли та які платіжки необхідно заплатити".

Посилки вимірюють не вагою, а розміром. Вони повинні поміщатися у стандартну поштову скриньку. Більші - окремо розвозять автомобілем.

"За додаткову плату люди можуть слідкувати, де знаходиться їхній пакунок. Такі бандеролі сканую програмою в телефоні. На спеціальній сторінці в Інтернеті отримувачі бачитимуть, що вони уже в дорозі. Коли привезу додому, сканую в друге і людям приходить повідомлення "доставлено".

 

"Робота подобається, бо практикую мову та маю багато вільного часу. Найменше в день працюю півтори години, найбільше - три. Це за графіком. Іноді доводиться працювати за колег, якщо не можуть вийти на роботу, - каже Наталія. - Крім того, багато рухаюся, тож почуваюся бадьорою і здоровою. Єдиний мінус - нестійка погода. Дуже часто іде дощ. Зараз випав сніг, їздити на велосипеді стало важко і слизько. З іншого боку, коли сонячно, працюю в одне задоволення. В країні немає бродячих псів. Натомість тротуарами бігають зайці, співають пташки, в озері плавають качки".

 

×