52-річний Михайло Скороход,почав працювати програмістом у 46, а рік тому переїхав до Грузії. Він розповідає про життя, роботу та бізнес за кордоном, пишуть на dou.ua.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Залишають посилки з дорогими телевізорами біля квартир – українка поділилась враженнями від життя у Кремнієвій долині
Першу роботу в якості PHP-програміста я знайшов в Інтернеті та працював з дому. Я був зеленим-зеленим джуном. Зазвичай після завершення проекту я шукав нову роботу.
Коли я вже мав 3 роки досвіду, мені запропонували роботу в офісі з релокацією в Латвію. Три місяці зайняло оформлення документів. А пропрацював півроку. Це проблема роботи в Євросоюзі: треба купа часу, сил, грошей для того, щоб просто оформити дозвіл на працю. А потім проект закривається. Тобі кажуть: "Протягом 5 днів залиште нашу країну". А ти тут вже зібрався жити, у тебе налагоджений побут...
Мені пощастило: нова робота знайшлася одразу. Теж у Латвії, але знову два місяці витратив на документи. Знову пропрацював півроку, і мене звільнили. У фірмі усі розмовляли на латишській мові. Я не міг нормально брати участь у нарадах. Я її не знав. Сидиш і нічого не розумієш. Після цього я вирішив, що я, мабуть, не працюватиму в офісі.
Коли ти сидиш з хлопцями та дівчатами, яким від 22 до 28 років, а тобі "полтинник"... Тебе сприймають як людину, яка має знати ліпше за них. Але ти не можеш знати ліпше. У них сучасна освіта, у них навіть досвіду може бути більше. До того ж у 20 років мозок працює швидше, ніж у 50. Тобі навпаки треба битись, щоб вийти на ту позицію, яка їм дається легко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вчителям дають безвідсоткові кредити на житло - подробиці купівлі нерухомості у Франції
Я звернув увагу, що якщо працюєш віддалено, ніхто різниці у віці взагалі не помічає. Тому що спілкуєшся або голосом, або письмово через чат, і тебе просто ніхто не бачить. Ніхто навіть не здогадується, скільки тобі років.
Як потрапив до Грузії
Кавказ не чужий для мене. У молодості я прожив декілька років в Азербайджані. Бував і в Тбілісі. Потім я не приїжджав на Кавказ 22 роки. Але цікавився грузинськими реформами та хотів побачити зміни на власні очі.
Минулого року я вирішив переїхати до Грузії, щоб займатися там IT-бізнесом. Це країна з поки що найбільш ліберальним міграційним законодавством. І хорошим бізнес-кліматом. Просто набридло отримувати дозволи.
У жовтні 2017 ми з дружиною приземлилися в Кутаїсі. Спочатку оселилися в Кобулеті біля моря, але незабаром переїхали до Тбілісі. Ми зареєстрували тут фірму. Прийшли, хотіли просто дізнатися, як це зробити. Через годину вийшли із зареєстрованою фірмою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Коровай та рушники на весілля везли з України — українка розповіла, як залишилася жити в Італії
У Грузії дозволено жити 365 днів на рік без посвідки на проживання. Це єдина країна, де тебе ніхто не запитує, чому ти тут живеш.
Про бізнес
У Грузії майже немає своїх програмістів. Тут особливо ніхто не рветься бути програмістом. Уся Грузія сидить на туризмі, плюс торгівля. Я можу назвати лише кілька IT-компаній з реальними офісами в Грузії: Itera Research та Noxtton. Обидві мають менше 50 співробітників. Від зарплат, що їх пропонують програмістам на сайтах вакансій, стає сумно: це може бути 300 євро. Звичайно, хтось може отримувати і 2 000, але коли немає компаній, ринку праці теж не буде.
Податковий режим заохочує реєструвати компанії в Грузії. Але потім ці компанії відкривають фізичні офіси, наприклад, в Україні, тому що в Грузії вони не можуть знайти спеціалістів. Грузинські офіси існують лише на папері.
Крім того, про Грузію просто ніхто не знає. Можливо, зареєструвати бізнес у Грузії було би вигідно багатьом підприємцям з усього світу. Але потрібна масштабна рекламна кампанія, щоб вони про це дізналися.
Про мову
Був час, коли російську перестали вчити. Але те, що їй на заміну прийшла англійська — це міф. Просто деякі молоді люди не знають ні російської, ні англійської. Хоча російську серед молоді все одно розуміє кожен другий. А от з англійською все гірше. Працюючи із замовниками з Британії, я вийшов на рівень C1. На жаль, це мало допомагає мені в Грузії. Мене розуміють лише частково.
Медицина у Грузії
Є абсолютно різні медичні заклади: від радянських до суперклінік з найновішим американським обладнанням. Усі медичні заклади в країні було приватизовано. Таким чином, у "радянській" лікарні ціни можуть бути вищими, ніж у сучасній. Але навіть найбільш демократична ціна в Тбілісі буде вдвічі вищою за ціни приватних клінік Києва.
Медицина нібито страхова: є державне, корпоративне та індивідуальне страхування. У нас з дружиною індивідуальне. Але в реальності воно не покриває дороге лікування. Якщо ти заплатив 1500 євро, тобі в кращому випадку повертають 100, і це не вигадані цифри.
Транспорт, житло та інше
Дуже зручно, що в муніципальному транспорті Тбілісі можна сплачувати за проїзд банківською карткою. Заходиш, прикладаєш картку і все. Рухомий склад зараз масово замінюється. При Саакашвілі закупили дуже багато богданів. Зараз їх міняють на комфортабельні автобуси MAN.
Між містами найбільш комфортно пересуватися залізницею. Поїзди дуже хороші. Цікаво, що вони вироблені в Білорусі.
Я винаймаю квартиру в районі, який є аналогом Борщагівки в Києві. Плачу 150 євро за 2-кімнатну квартиру. В центрі Тбілісі ціна була би більшою в рази, тому що там квартиру можна подобово здавати туристам.
Наш район мені подобається тим, що знаходиться на висоті 700 метрів. Тут чисте повітря, тоді як в центрі нижче і багато машин. Продукти в Грузії в півтора рази дорожчі, ніж в Україні, окрім місцевих фруктів та овочів.
Американці довірливі та ввічливі. Вони будуть дякувати та посміхатись, навіть тоді, коли їм не приємна ситуація. Їх до цього привчають з дитинства. Проте, якщо їм дійсно щось не подобається, будуть телефонувати у служби та залишати скарги. Навіть, якщо доведеться довго чекати відповідь оператора.
2 
1
Коментарі