У Південно-Африканській Республіці на кожному підприємстві є відповідний процент співвідношення чорношкірих та білошкірих працівників. Якщо його не дотримуватися, власник порушує закон. Щоб іноземець отримав робочу візу, роботодавець повинен написати рекомендаційний лист та детально пояснити, за що бере його на роботу.
Про це Gazeta.ua розповідає Вікторія Денисюк з Полтави, яка два роки мешкає у ПАР. Переїхала до коханого чоловіка.
"Я отримала подружню візу. Вона не дає права на офіційну роботу. Доводиться чекати посвідку на проживання, яку можна отримати після 5 років проживання в країні, - розповідає Вікторія Денисюк. - Ще один варіант - робоча віза. Її дуже важко отримати. Місцева політика піклується про те, щоб спочатку працевлаштували місцевих. Тому роботодавці можуть не взяти на роботу, якщо на це місце буде претендувати чорношкірий. При цьому у тебе за спиною може бути Гарвард, а у нього відсутня навіть школа".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: П'яні та ненаситні: українка розповіла про шалені вечірки американців
За словами українки, місцеві жителі дуже привітні. На вулиці усі посміхаються та вітаються.
"В основному усі спокійні та доброзичливі. Навіть незнайомці можуть щиро поцікавитися, як у тебе справи. Але деякі чорношкірі досі погано ставляться до білих через згадки про політику расової дискримінації. Так званий апартеїд, який відмінили у 1994 році. Чоловік одразу попередив, що не можна привселюдно говорити слово кефір. Чорні чують його, як "кафер". Для них це слово дуже образливе".
Вартість житла і оренди дуже залежить від району. Найбільш неблагополучні — центральні райони, де високий рівень злочинності. Там в основному мешкають чорношкірі, які не завжди доброзичливо сприймають іноземців зі світлою шкірою.
"Деякі чорношкірі живуть у коробках, зроблених із того, що знайшли. Зазвичай із шиферу. Таке житло можна зробити і безкоштовно, - каже Вікторія Денисюк, - А, якщо серйозно, квартири коштують від $300 до $850 на місяць. Найбезпечніше та найбільш затишно у закритих житлових комплексах з охороною, які розташовані на околицях. Якщо йдеться про цілий будинок, це коштуватиме від $1 тис. До речі, деякі орендодавці включають у вартість воду та електрику. Газом практично ніхто не користуєтеся, лише дехто купує спеціальні балони".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Магазин з білизною та крижаний душ: українець розповів, як потрапив у китайське СІЗО
Ціни на продукти близькі до українських. У місяць на харчування для цілої родини витрачається всередньому 8 тис. грн.
"Фрукти та овочі дешевші, тут вони є цілий рік. Хліб в основному тостерний, коштує близько 15 гривень. Також є багети, чіабати, булки ціною в 30 гривень. Але немає таких смачних буханок, як в Україні. Кілограм телятини - близько 160 гривень, але вона завжди свіжа та м'яка. Два літри молока - близько 40 грн. Спочатку дивувало, що тут практично немає ковбаси та гречки. Гречку можна знайти лише в аптеці у невеличких пакетиках. Вона вважається дієтичним продуктом Також майже відсутня свинина, до якої ми звикли в Україні. Більш поширена телятина, м'ясо страуса, курки, антилопи".
Пропонуємо переглянути фотографії життя мешканців та краєвидів країни, якими поділилася Вікторія Денисюк.
Христина Амірза з Івано-Франківська одягає у власні дизайнерські "вишиванки" мешканок Саудівської Аравії, де живе 10 років. Українські народні сукні шиє за фасоном традиційного одягу мусульманок — абаї. Їх жінки одягають поверх одягу, коли виходять на вулицю.
3 
1
Коментарі