Субота, 20 жовтня 2012 10:00
Денис Мандзюк
Денис Мандзюк
Денис Мандзюк

Не так зрозуміли

Нещодавно мене хотіли побити гопники. Років зо п'ять я не зустрічав у Львові представників цієї неординарної верстви суспільства. Навіть почав думати, що їх не стало. Але ні, виявляється, помилявся.

Двоє хлопців із пивом у руках підійшли до нашої компанії з пропозицією познайомитися. Потім з'явилися ще двоє, далі ще четверо. Людей більшало, тон грізнішав. Посипалися запитання: "Щось не подобає­ться?", "Може, поговоримо?", "Ти хто такий?" Один, у спортивній кофті й зовсім лисий, постійно повторював: "Я пообіцяв друзям сьогодні нікого не бити". Ще був так званий добрий поліцейський — відводив товаришів убік і пропонував піти геть. Ті не реагували.

Я пообіцяв сьогодні нікого не бити

Зазвичай у таких ситуаціях є два варіанти розвитку подій. Можна мовчки підтакувати й ігнорувати. Тоді противникам рано чи пізно це все набридне, й вони підуть геть, максимум кинувши кілька образливих слів услід. Або ж розбити комусь носа, а потім відгребти по повній — бо гопників помітно більше, а майстра спорту з карате серед нас немає.

Усе закінчилося банально — почався дощ, і ми гордо залишили непроханих співрозмовників. Сховатися від дощу — це не так принизливо, як утекти.

Тепер мене мучать два ­запитання. Перше: чи ­побили вони когось того вечора? І друге: а може, хлопці справді хотіли познайомитися? ­Просто не змогли донести нам свою думку через алкогольне ­сп'яніння. Як казала одна з моїх улюблених команд КВК: "Насправді ми не ­смішні. ­Просто ви нас не так зрозуміли".

Зараз ви читаєте новину «Не так зрозуміли». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

19

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода