Картини українських майстрів можна побачити у тбіліській кав'ярні- галереї "Тільда". Її разом із подругою відкрила киянка Оксана Чадаєва, яка два роки тому переїхала до Тбілісі. Назвали її "Тільда", що означає "хвиля, яка все змінює". За цей час двом Оксанам вдалося також організувати свій аматорський театр.
Оксана Чадаєва – киянка з трьома вищими освітами: інженер-програміст, юрист з авторського права та філолог. Останні місця роботи до переїзду в Грузію - видавництво та інститут інтелектуальної власності.
"Я постійно спілкувалась з творчими людьми, людьми науки, в яких був свій власний цікавий світ, і вони були дуже особливими для мене. Їхній досвід я перейняла собі. Також – завжди все намагалась і продовжую робити якісно: мою роботу завжди побачить той, хто захоче цю якість покращити", - каже Оксана Чадаєва.
"Один з відвідувачів нашої кав'ярні, корінний одесит, запитав, скільки років ми чекали дозволу від мерії міста Тбілісі, щоб відкрити свою кав'ярню-галерею. Так ось – цей процес дуже швидкий, не затягується на роки: ти просто ідеш у дім Юстиції, кажеш про те, що хочеш створити свою фірму будь-якої форми власності, заповнюєш відповідні документи, сплачуєш мито – і все ", - пояснює власниця кав'ярні-галереї "Тільда".
Більше часу знадобилось Оксані та її подрузі для того, щоб знайти відповідне їхнім уявам приміщення для кав'ярні-галереї. Коли ж вони побачили те, що їм треба, в одному з туристичних кварталів Тбілісі – одразу ж його орендували.
"Зараз в "Тільде" панує особлива атмосфера, відчувається запах меленої кави та свіжої випічки. Коли ж сідаєш за столик – поринаєш у світ прекрасного: на стінах висять роботи як грузинських, так і українських майстрів – від картин до дрібних хенд-мейдів.
Колись ми почнемо писати коротенькі розповіді про наших відвідувачів, тому що вони стають нам в чомусь близькими, багато з них діляться з нами своїми історіями", - говорить жінка. Згодом з'явились ідеї організації та проведення майстер-класів, музичних вечорів, виставок. Трохи пізніше - сформувалась дитяча театральна студія, з часом – аматорський театр.
"Ми ризикнули та написали на Фейсбуці, що оголошуємо кастинг для аматорського театру. І до нас прийшли. Під час прослуховування нам читали прозу чи поезію. Звісно, такий відбір – це була лише умовність, тому що ми, хто прослуховував, непрофесіонали. Та нам було важливо бачити, наскільки люди, що відгукнулись на наше запрошення, хочуть та зможуть займатися у театрі. Саме так і сформувався наш колектив з п'яти дівчат різних професій: Яніна Дзенцеоловска – інструкторка йоги, Бюльбюль Алієва – азербайджанська журналістка, Лена Москвічева – власниця квіткового магазину, Катерина Олейнікова – економістка, та я – директорка кав'ярні-галереї "Тільде". У нас ніхто за свою гру заробітних плат не отримує – все тримається на нашому ентузіазмі та бажанні творити".
Приміщення, де проводяться репетиції та спектаклі, мініатюрне, але його камерність багатьох і приваблює. Усі фінансові витрати на театр бере на себе Оксана Чадаєва. Перегляд спектаклю коштує умовно невеликих грошей, але завжди знаходяться люди, які залишають свої благодійні внески на розвиток театру. До того ж, тут глядачів пригощають бокалом вина. Перший спектакль актриси відіграли тричі, другий – шість разів. За увесь час не було жодного вечора, коли б зала була порожньою.
"Чому люди до нас приходять? Аматорський театр приваблює тим, що тут грають непрофесіонали, і тому завжди цікаво, як у них виходить поставити відому п'єсу, наприклад. А якщо це невідома чи мало відома п'єса – теж проявляють інтерес: у чому ж її особливість, як її виконають аматори. Також – бажання відволіктися від звичної людям професійної гри акторів та за рахунок камерності наблизитися до тих, хто в ролі, глибше відчути все, що відбувається на сцені", - пояснює Оксана.
Зараз в аматорському театрі грають психологічний спектакль французького драматурга, де порушується проблема очікування як такого: наскільки довго жінка може чекати, і що в результаті цього виходить. Ця тема покладена в основу сюжетної лінії. Мати та її чотири дочки очікують на свого сина та брата. У кожної з них відбувається своя життєва драма.
"Для мене театр – це книга, яку хтось читає вголос, і під час цього процесу ми за короткий проміжок часу спостерігаємо за чиїмось життям, а потім порівнюємо його зі своїм, чомусь вчимося. І саме ось ця відстороненість від роботи, дому налагоджує наше життя у тих сферах, про які ми прийшли забутися у театр. Жінка завжди повинна бути акторкою, але – не прикидатися, а грати свої різні ролі: де сум у родині – вивести її на рівень оптимізму та посмішок, де назріває конфлікт чи скандал – не загострювати його, а оминути. Своєю грою в театрі ми не рятуємо світ, не намагаємось всіх переінакшити – ми просто даємо тему для роздуму", - підсумовує Оксана Чадаєва.
У планах колективу – взяти участь у міжнародному фестивалі та отримати звання народного. А поки вони розпочинають свою роботу над третім спектаклем – на цей раз це буде комедія.
2 
4880
Коментарі