"За Україну не потрібно хотіти вмирати – за неї треба бути готовим убити" - Антін Мухарський"

Нещодавно актор, письменник, видавець, поет-пісняр Антін Мухарський відсвяткував 10-річчя проєкту Орест Лютий. В образі націоналіста зі Стрия записав ряд пісень і зняв на них відео. В середині лютого випустив прем'єру "Колише вітер тушки гопоти". Присвятив пісню й кліп Студії "Квартал 95". У треку звертається до президента Володимира Зеленського. Попереджає: якщо не змінить політику "стримування проукраїнських сил" – то може бути "непереливки". Бо українці вміють за себе постояти.

З артистом зустрічаємось на полігоні у Броварах. Їздить раз на декілька тижнів постріляти з рушниці Sauer S100 . Придбав її після того, як заговорили про можливий напад Росії на Україну. Поцілює мішені на 100 і 300 м. В інтерв'ю Gazeta.ua розповів про зміни в країні за останні 8 років, чому у конфлікті з владою Зеленського та чому в нас більше неможливий мирний Майдан.

Не думав, що проєкт Орест Лютий так довго проживе. У 2011-2012 роках це була рефлексія на панування кліки Януковича. Були чужі люди в моїй країні, люди іншої ментальності, іншого культурного поля, які захопили владу. Орест Лютий – це був прояв мистецько-громадянського спротиву. Часом викликав несприйняття публіки. Вона впадала в ступор на наших концертах. Це зараз уже "Слава Україні! Героям Слава! Москаль там…смерть ворогам" – звичні гасла.

Тоді слово "москаль" - шокувало. На першому концерті в Харкові до нас на сцену почали лізти люди. Були справжні москалі з Воронежа, Орла, Твері. Зчинилась бійка. Продовжувати робити свою справу – означало йти на провокації. Вирішив, що треба терміново оформлювати травматичну зброю. На подальших концертах у 2012-2013 роках вона була десь під рукою. Поблизу - спеціально навчена охорона.

 

Траплялось, що під час концерту вставали якісь "возмущьонниє русскоговорящіє люди". Кричали: "Ах ви ж фашисти, подонки, що ви собі позволяєте?". Але ми перемогли, переламали цю ситуацію. Змінили парадигму. Зараз уже звучить і "Слава Україні!", і "москаль", і "кацап", і інші форми. Вони прижились.

Корпоративи - найскладніший жанр роботи. Бувало, що виступали при порожньому залі. Приміром, запрошує українізована людина з високим інтелектом, з чесним бізнесом - хоче українізувати своїх підлеглих. Починаєш співати першу пісню "А я - не москаль" - народ встає і виходить. І директор кричить: "Слухайте, ідіть сюди". А народ не хоче цього робити.

Одного разу дійсно страшно було. Восени 2014 одразу після Іловайська нас запрошують до Харкова, садять в автобус і везуть лісом. А там доріжка асфальтована зникає, починається вже ґрунтовка, в'їжджаємо дедалі глибше. Питаємо: "Куди їдемо?" А нам: "На українсько-російський кордон. Там буде виступ".

На березі річки Сіверський Донець біля величезного будинку зустрічає господар, каже: "А у нас сегодня брат Добкіна, я его буду украинизировать. А вот он у меня будет вас слухать". А там реально вже видно кордон, російські вишки стоять. Ми колонки виставили і давай співати. Наші музиканти тоді так напилися, що мені довелось працювати вантажником – я їх завантажував-вивантажував в автобус. Їм було реально страшно. Та й мені.

Був готовий до Майдану. Те, що вибухнуло під час революції, ми з митцями обговорювали від 2009 року. Майдан народився в роботах художників і творчості Ореста Лютого ще до революції. Нам казали: "Що ви робите, ідіоти? Что революция, да какая революция? Та холопы, гречкосеи никто не поднимется на революцию".

Ми вже збиралися, робили серії "Мама-анархія", дослідження українського жлобарту, сільського гламуру (проєкти Antin's collections, присвячені кітчу у творчості митців початку ХХ ст. – Gazeta.ua). Це все бурлило, а потім воно раз і матеріалізувалося. Коли побачили, що митці можуть створювати нові світи, зрозуміли свою відповідальність.

Майдан зразка 2013-2014 років зараз неможливий. Це вже буде війна. Люди навчилися вбивати і готові зі зброєю нищити супротивника. Мирного протистояння з ліхтариками, пісньоспівами – не буде. Це було унікальне явище у нашій культурі і у світовому контексті.

Якби Янукович не втік - купа людей сиділа б по тюрмах. Все відбувалось би приблизно так – як зараз у Білорусі. Багато зникли б без вісти, купа людей емігрувала б. 2013 року я це розумів. Мав два шляхи – або шлях в тюрму, або за кордон. В Україні ми б не знайшли спільної мови.

Вірш до пісні "Колише вітер тушки гопоти" написав по реальних подіях 13 грудня 2019 року. Тоді в мою квартиру на Подолі увірвалися спецпризначенці. Це була ніч, коли взяли Ріфмайстра, Катю Дугарь, Юлію Кузьменко - всіх у справі про вбивство журналіста Павла Шеремета (Шеремет - відомий білоруський журналіст, що загинув 20 липня 2016 р. у Києві внаслідок підриву його автомобіля. – Gazeta.ua).

У моїй оселі о 6 ранку вибили двері. Ми на той час були в Туреччині. Але з'явилась злість на владу Зеленського. При цьому вважаю, що 2019 року відбулись по-справжньому демократичні вибори. Всі придивлялись до того, як Зеленський поводитиметься. У проросійських сил були великі сподівання, що обере російський, по суті малоросійський бік, і почне туди рухатись. Певні події і певна вже сформована з пасіонаріїв частина громадянського суспільства не дала цього зробити.

Зараз ми бачимо, як Зе дрейфує у бік українізації. Але з залишків януковичів, медведчуків, портнових знаходились люди, які почали йому вливати у вуха, що радикалів треба притиснути. По справі Шеремета я це побачив. Було намагання притиснути ту пасіонарну частину суспільства, яка виносила на своїх плечах 2014-2016 роки. Відповідно тоді зрозумів, що це вже та червона лінія, яку вони перейшли.

 

Зуб на владу Зеленського наточив раніше. Як тільки "зелені" прийшли - 19 серпня 2019 року було знищено ютуб-канал Ореста Лютого. 7 років роботи, де зберігались відео з Майдану, з війни, лайфи, які вже не поновити. Не було жодних попереджень – прокидаємось, а каналу нема.

Тоді зрозумів, що то наїзд. Далі було виламування дверей, потім справа Марусі Звіробій, Софії Федини (волонтерка Маруся Звіробій з нардепкою Софією Фединою записала відео з критикою на адресу президента Володимира Зеленського після його візиту на лінію розмежування, біля міста Золоте. Пізніше їх обвинуватили у погрозах гаранту країни. – Gazeta.ua). І я написав вірш "Колише вітер тушки гопоти".

Ми живемо щонайменше у двох, а то й у трьох вимірах. Перший - Україна, якою її бачать українці. Другий - Україна, якою її бачать малороси. Третій - якою державу бачать росіяни й радянські люди. Зеленський - це малороський президент, хотів би зосередитися саме на цій ідентичності, оскільки вона найбільша в Україні. Перебуває на межі двох полюсів. І від цієї критичної маси багато залежить. Чи приєднається вона до українського проєкту - і Україна виграє. Або до російського - Україна програє. Це буде велика малоросія.

Аборигенні українські націоналісти дошкуляють людям із малоросійською, проросійською орієнтацію. Читаю багато чого з В'ячеслава Липинського (український історик. –Gazeta.ua). Пише, що замість долучати людей до спільного контексту – їх відлякують. Націонал-стурбовані, а їх багато, відвертають багато розумних і дійсно талановитих працьовитих людей від України. Це "душі", на які претендує Росія.

Якщо Україна буде для них злою мачухою – тяжітимуть до того поля, де їх не цькують. За неправильну вимову, йотовану буквочку, не такий малюнок на вишиванці, що вони - неправильні українці. Я теж неправильний – подонок-нєгодяй, сволоч, яка "прикидається українцем". Так мені закидають з деяких націоналістичних партій. Присутні прояви печерного антисемітизму.

Для когось це не є необхідністю стати українцем – він прекрасно почувається в малоросійському контексті. Тут слухає Кузьму – а тут російського репера Моргенштерна. Бачив людей на "передку", які з абсолютно малоросійською ідентичністю. Тут чоловік стріляє в росіян, а тут дивиться російські серіали, або слухає російську музику. Люди нерозбірливі у своєму виборі.

Ми живемо в демократії і єдиний шлях – еволюційний. Навіть Київ, мій рідний Поділ починає потроху розмовляти українською, більше чую її від молоді. Цей поступ не такий швидкий, як би хотілось. За 10 років матимемо українізоване покоління. Зараз я би рекомендував лагідну українізацію. Але моя думка з часом змінюється.

Можливо, Захід переграв Путіна в інформаційній війні. Зробили вигляд, що вони дуже його бояться, панікують. Щоб стримати - треба прискорити надання Україні оборонної летальної зброї. Хлопці, які отримали Джевеліни, Стінгери, англійські системи - кажуть, що як тільки почнеться наземна операція – вона там же і закінчиться. Кількість зброї, здатної знищувати наземну атаку противника, у нас навіть з запасом.

Записався в ряди територіальної оборони – але поки усно. Не люблю бюрократію у будь-яких її проявах. А тероборона у мене тут під боком – за 30 км від дому Марусин полігон (Це полігон поблизу столиці, створений координатором "Правого сектору" Київської області Марусею Звіробій та її бійцями. Там навчають навичок виживання при умовах війни та основ військової справи. – Gazeta.ua). Вишколи не потрібні, бо маю навики виживання ще з армії. Знаю, що робити, щоб забезпечити себе. Де взяти воду, як приготувати з нічого смачний бульйон. Вмію ставити джгути, зупиняти кровотечу. Дружина проходила вишколи первинної медичної освіти.

Більше користі приношу в полі ідеологічному, культурному. Обрав шлях снайпера української культури. І точково, адресно знищую певних своїх ворогів. За Україну не потрібно вмирати – за неї треба бути готовим убивати. І до того треба себе готувати. Морально готовий вбивати ворогів. Я це відрефлексував під час Майдану. Якщо побачу москаля у приціл своєї гвинтівки, то натисну на гачок. Це ворог, який прийшов вбити мене. Маю першим натиснути на гачок.

Серіал "Спіймати Кайдаша" вважаю проривом. Фільм Олега Сенцова "Носоріг" - подія для українського кінематографу. Сенцов закриває незакриті гештальти українського кінематографу. У кримінальній драмі "Носоріг" показує мряку сансари, побутової, емоційної гидоти, яка була в 1990-х. Ніяк її не ідеалізує, а навпаки показує розкурочене м'ясо – цей час таким і був.

×