В Україні погано розвинена благодійність через радянське минуле.

Про це розказала письменниця Оксана Забужко.

"Про благодійність в Україні треба говорити тому, що впродовж 10 років у країні Союз радянських соціалістичних республік, в якій жили два наші попередні покоління, за всяку несанкціоновану благодійність в обхід держави лежав шлях до ГУЛАГу. За неї саджали. Тому у нас немає культури благодійності. Тому 70 років ми не мали права знати про Ханенків, Терещенків і всіх інших, чиїми благодійними зусиллями було свого часу запущено проект "держава Україна", - сказала вона.

За її словами, наша історія насичена прикладами ув'язнень за благодійну діяльність.

"У 1933 році, коли почався голод, мій дід, вчитель у селі на Житомирщині разом з іншими односельцями в одній із спустілих хат зібрали осиротілих дітей і власними спільними зусиллями намагались їх врятувати. Такий собі громадський сиротинець утворили. Дід за два місяці такої допомоги отримав швидкісні сухоти і помер. І йому дуже пощастило, і мамі моїй дуже пощастило і мені також. Бо всіх інших, хто організовував цей сиротинець до кінця року забрали в чорних воронках", - зазначила письменниця.

На думку письменниці, необхідно усвідомити, що часи, коли за благодійність переслідували, минули.

"Ця пам'ять про витравлену самопоміч, про переслідування всякої помочі лишається у нашій свідомості. Тому людям треба говорити, що ми сильніші, ми можемо, над нами більше не стоять з автоматами, щоб ми не допомагали одне одному. Ось це усвідомлення після радянського досвіду ще не відтерпло. Ми ще не усвідомлюємо з якого антисуспільства перевернутих цінностей вилізли", - додала Забужко.

Gazeta.ua

×