Події фільму відбуваються в СРСР у 1984 році - неначе антиутопія Оруелла "1984" вказує не на фантастичне майбутнє, а на радянське минуле. За фабулою, після дискотеки зникає донька секретаря райкому і попадає до рук маніяка. "Вантаж-200" вирізняється надто безжальним показом радянської дійсності, в якому немає місця ностальгії: на фоні димлять труби заводів, виступає Черненко, з магнітофонів звучать "Ариэль", "Земляне", "Кино", "Увезу тебя я в тундру", Юрій Лоза, а на першому плані - непривабливі персонажі та тривога, яка поступово, як у Девіда Лінча, переростає у справжній жах.

Проте, критик Костянтин Шавловський вважає, що "по-справжньому страшним цей фільм роблять не моторошні сцени згвалтування і вбивства. Моторошно стає від солодкавого голосу Юрія Лози та від дурнуватої народної пісні про вологду-гду".

Фільм позиціонують як знятий за реальними подіями. 48-річний Олексій Балабанов в інтерв"ю Леоніду Парфьонову сказав: "Це мій особистий досвід, одним подіям я сам був свідком, іншим - мої друзі... Коли в армії служив, в Афганістан літав, - такого надивився!" "Вантаж-200" - так називають доставку труни загиблого. Більшість критиків сходяться на думці, що трихвилинний епізод фільму, - коли один літак доставляє труни, а інший відправляє до Афганістану новобранців, - вартий дев"яти "9-х рот".

Олексій Балабанов - відомий російський кінорежисер, зняв такі стрічки як "Брат-1", "Брат-2", "Жмурки", "Про уродів і людей", "Щасливі дні", а також фільм за романом Кафки "Замок".

(За матеріалами "Газета по-українськи","Русский Newsweek", "Ъ", "Action Daily").

×