8 квітня у галереї "Лавра" відбулася дискусія "Фотожурналістика та документалістика: світові тенденції, перспективи, ситуація в Україні". Ініціатором виступив Культурний фотографічний центр PhotoCULT.
До участі були запрошені відомі фотографи, зокрема Єфрем Лукацький, (агентство Associated Press), Сергій Долженко (агентство European Pressphoto), Геннадій Мінченко (газета "Бізнес"). Модератором був фотограф і галерист Олександр Ляпін.
Обговорення проблем сучасної фотожурналістики в Україні зібрало велику аудиторію й тривало кілька годин.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Рентген "Боїнґа" робили по частинах
На початку Олександр Ляпін сказав: "Вся історія фотожурналістики в Україні - досить трагічна низка подій. Почалася вона на рубежі 19-20 століть і розвивалася за всіма жанрами. У 1918 році ми були унікальною державою, де фотографія була заборонена декретом радянського уряду. Через деякий час фотоапаратура була зарахована до предметів розкоші й обкладена шаленим податком. Через це єдиний в Україні Інститут фотографії, де готували фотожурналістів, припинив існування. Ну а далі ... чобіт Йосипа Віссаріоновича розчавив все, що тільки можна. І ось ми зараз живемо, читаємо газети, дивимося журнали. В Україні фотожурналістика ніби є, але, коли подивитися західні видання, її немає".
Головною проблемами фотографи вважають брак в Україні освітніх закладів, які готували б фотографів.
"На Заході всі фотографи мають вищу освіту, мають структуроване мислення, - підкреслив Ляпін у коментарі Gazeta.ua. - Вони вміють розробляти теми, вони бачать логіку. Наша освіта не вчить мислити, не вчить генерувати ідеї. Наприклад, російські фотографи на базі Росії отримують гранти від міжнародних організацій. Але ж це треба подати так, як дисертацію. Повинно бути розуміння того, що ти робиш. Повинна бути культура. І картинка має бути насиченою інформаційно. Зараз фотограф дорівнює вченому, який досліджує, ризикує і виявляє і пропонує якісь шляхи вирішення. Він розуміється на цій проблемі. А в нас такої практики нема. У нас немає культури і освітньої традиції".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Шотландка фотографує мильні бульбашки
Однак, були й скептики, які стверджують - наявність добре навчених фотографів не покращить стан української фотографії. Адже в Україні вони не матимуть роботи.
"Освіта потім повинна мати якесь застосування. У нашій країні поки так виходить, що є регіони, де взагалі немає жодних видань. Тільки рекламні листки. У тому ж Харкові було, як мінімум, п'ять газет громадських, соціальних, політичних та інших. Зараз не залишилося жодної. На весь Харків людей, що працюють в пресі, - чоловік шість", - зазначив Сергій Долженко, фотограф European Pressphoto.
Також позвучала думка, що Україні потрібен власний фотоконкурс, який буде стимулом для молодих фотографів. Олександр Ляпін у 1993-96 роках був куратором конкурсу Укрпресфото. Тоді він припинив існування через брак коштів. Ляпін повідомив, що сьогодні замислюється над проведенням нового фотоконкурсу в Україні.
Ще одним шляхом розвитку фотожурналістики є робота у великих інформаційних агенціях. Фотографи стверджують, що на Заході це є початком кар'єри, тоді як в Україні може бути її вдалим продовженям.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Японець фотографує та їсть скульптури
Сергій Долженко наводить приклад: "Мене ніхто не редагує. Те, що я послав, те й вийшло. З одного боку добре, коли начальник знаходиться від тебе за 2000 кілометрів. Він не перевіряє чи прийшов ти вранці на роботу, що ти робиш. Але з іншого боку, це змушує тебе самого шукати чим би сьогодні зайнятися, думати як це зробити".
Наприкінці відбувся медіа-показ документальних проектів Єфрема Лукацького, Анни Войтенко, Сергія Долженка, Євгенії Білорусець та інші.
Документальна фотографія була представлена роботами Максима Дондюка, присвяченим проблемі туберкульозу в Україні. На прохання описати свою роботу, він коротко відповів: "Документальна журналістика — це спосіб життя. Більше я не знаю що сказати".
За оцінками експертів, роботи Дондюка — одні з небагатьох українських фото останніх років, які мають шанс отримати грант ЮНЕСКО та перемогти у міжнародних конкурсах.
2 
4880
Коментарі