Сьогодні виходить в прокат дебютна трагікомедія режисера Валентина Васяновича "Звичайна справа". Ця стрічка, як і минулорічний прокатний фільм Михайла Іллєнка "ТойХто ПройшовКрізьВогонь", майже повністю профінансована державою.
Фільм розповідає про наш час та наших сучасників. У центрі сюжету - сорокарічний лікар-психотерапевт Толік, якого виганяють з роботи. Він вважає цю подію гарним знаком, щоб почати нове життя і стати поетом.
Перший кадр: Толік разом з дружиною та підлітком-сином приїхали до Дніпра. "З віком я погладшав. Тепер постійно хочу їсти. І Леся не в своїй найкращій формі, хоча вона – актриса. Та й загалом, це звичайна справа…" - звучить закадровий голос Толіка. Він чухає рукою свій животик і обіцяє синові купити морозиво, якщо їхній собака пробіжить швидше за самого Толіка.
Три герої: Толік - втомлений, трохи пузатий. Пише на пом'ятих бланках вірші. Друг Толіка - Славко, який заробляє гроші своєю метикуватістю. Разом вони займаються найдивнішими підробітками, які, на думку Славіка, мають принести великі гроші. Продають курячий послід по три гривні. Проводять траурну церемонію для померлої собаки столичної багатійки.
У головних ролях стрічки задіяні Тарас Денисенко (Толік), Віталій Лінецький (Славко), Леся Самаєва (дружина Толіка), Семен Фурман (лікар-колега Толіка). У епізодичних ролях також зіграли Михайло Іллєнко, Віталій і Дмитро Капранови.
Місце зйомок: Контрактова площа, багатоповерхівка в одному зі спальних районів. Кияни зможуть упізнати чимало міських пейзажів.
Жанр фільму: трагікомедія, яку перейменовували двічі. Спершу фільм назвали "Подорож ідіота" і "Чи граєте ви в шахи?". Але в процесі монтажу ці фрази випали. Кілька разів у стрічки змінювали й фінал. Вирішили, що хепіенд буде занадто очевидним і не повертали героя "в сім'ю". Герой дійшов до краю і титри.
Діалог: мова стрічки українська, правильна. Але складається враження, що герої просто не чують один одного. Репліки самодостатні самі в собі.
Славко як на духу після чарки горілки видає на папірці план по успішній "євроінтеграції" України:
- Ми збираємо гівно з усієї країни і направляємо його до Чорнобиля. Там заливаємо його в аварійний реактор. Гівно кипить... виділяє метан... Метан - це газ. Газ закачуємо до труби, забезпечуючи економіку України на багато років. А надлишок?! Надлишок ми направляємо до Європи! І за це нас приймають до Євросоюзу…"
- Ага... - Толік точить олівці і думає про свої недолугі вірші.
Абзац: Режисер знімає цілком пересічних людей, а їхнє життя, вчинки та сподівання доводить до абсурдності. Проте за набором оцих життєвих кліше та типових щоденних ситуацій - герої розпадаються, дробляться на окремі епізоди.
Ось в цьому кадрі вигулькнула повногруда жінка в тролейбусі. Заговорила до Толіка: "О і в мене була така любов. Три тижні не їла. Висохла вся. Так любила." А в іншому кадрі - брати Капранови в ролі копірайтерів наймають Толіка на роботу.
І здається, що є стрижнем сюжету режисер так і не визначився. Чи то пройдисвіт Славко, за анекдотичними професіями якого забавно спостерігати, чи в'ялий Толік, який заглушає недолугі вірші стаканами коричневого алкоголю. І посміхаючись у попередньому епізоді, бо як ніяк в цих українських реаліях живеш, - ти нудишся в наступному. І тут важливо б поставити перед глядачем проблему таким чином, щоб він не розбирав після перегляду фільм лише на анекдоти з життя, а задумався навіть над звичайною справою.
3 
4880
Коментарі
1