Уся діч відбувається після п'ятиденного запою

Мене завжди захоплювала темна сторона американської культури. Зокрема твори Джона Стейнбека, Трумена Капоте, Едгара По, Амброза Бірса та Говарда Лавкрафта. Приблизно у той період купив банджо, під враженням від 16 horsepower. Це альткантрі гурт з Колорадо. Я захотів спробувати, чи зможу зіграти як їх соліст Девід Юджин Едвардс. Якщо є гітарний бекграунд, то освоїти неважко.

Як ви знаєте, Zwyntar грає своєрідний мікс кантрі та готики. Так вийшло, що ми не підлаштовуємося під тренди, але якось зловили хвилю підйому кантрі. Вона протрималася десь з 2007-го, у Європі найбільше йшла з Нідерландів. Зараз, до речі, популярність цього жанру має тенденцію до затихання. З Америкою все зрозуміло, це їх традиція, вона там народилася і точно лишиться.

Взагалі це нормальна ситуація, коли кожні десять або п'ятнадцять років домінуючі стилі міняються та змішуються. Кантрі, як і всі, проходить свій життєвий цикл. Але ми не женемось за мінливими популярними тенденціями.

 

Зосередились на його записі під час карантину. У ньому збільшимо акцент на українському фольклорі. Ідеологічно буде щось від Миколи Гоголя, але великого письменника не цитуватимемо. Також не будемо запозичувати сюжети, хіба що настрій.

Минулого року відбулась цікава історія. З гуртом відпочивали в Карпатах і випадково почули, як дівчата-пластунки на горі співали наші тексти. Це нас вразило, тож у нових піснях будуть згадки про Карпати та відсилки до "Тіней забутих предків". Також ми переклали та переосмислили одну відому американську народну пісню. Поки не скажемо, яку саме, але якщо ви слухаєте рок, то точно її знаєте.

У новій платівці плануємо зробити більш насичене звучання. Я, можливо, буду грати на дульцимері, це такий традиційний американський інструмент. Замовив його в Румунії, в Україні таких немає. Ще може буде слайд гітара.

З незвичних інструментів у нас ще є пральна дошка. Щодо банджо - цей інструмент в цілому чутливий, бо резонатор може вловлювати звуки з залу та сигнали від іншої апаратури. Тому я сам спаяв такий собі експериментальний датчик. З ним стало краще, ніж з заводським. Проблеми можуть виникнути хіба що на великих відкритих майданчиках типу стадіонів, але все вирішує хороший звукорежисер.

На одному з концертів була навіть містична історія. Я маю такий собі бустер - це педалька для банджо, яка підсилює звук. Усе йшло нормально, але в якийсь момент зненацька ця педалька вибухнула із зеленим полум'ям та грибком сірого диму. Досі не знаю, чому це сталось, але такі випадки пасують нашому стилю, тож всі подумали, що так і треба.

 

Також в новому альбомі дещо зміниться наш ліричний герой. Раніше ми описували його, як сумного та в поневіряннях, йому часто не щастило і тому він, бувало, продавав душу темним силам. Тепер же ліричним героєм стане більш містична істота, у якій буде важко розгледіти щось людське. Це буде хтось потойбічний, але не агресивний. Просто інший.

Сюжети будуть більш широкими мазками, але все ж залишимо якісь соціальні гачки, в яких можна впізнати себе. Як раніше, наприклад, в пісні "На болоті" про рутинну роботу, алкоголізм та дружину.

Деякі аспекти української духовності перекликаються. Українці схожі з американцями в рішучості самотужки вирішувати конфлікти, які не може розв'язати держава. Але якщо в Америці є така можливість, бо легалізована зброя, то в нас право на самозахист забрали. Тому й резонує персонаж однієї з наших пісень Джонні, який йде через пустелю зі зброєю в одній руці, хрестом - в іншій. Також техаські балади, як на мене, чимось невловимо схожі на козацькі пісні. Подекуди схоже наше передмістя. Як в людини з мегаполісу, воно викликає в мене готичні аналогії. В англійській мові для цього навіть є спеціальний термін.

Окрім США, нас надихає певна латиноамериканська традиція. Наприклад, такий цікавий культурний феномен, як ретабло. Це мексиканські яскраві картинки про дивні та екстраординарні події, що сталися з автором. Наприклад, напад кажанів-вампірів чи приліт прибульців. Нерідко на самих ретабло пояснюють, що вся ця діч відбулася після п'ятиденного запою.

 

Поки що у нас є лише два відео. Ще був кліп "Подарила мне мама однажды нож" з Сашою Кладбіще. У процесі запису об'єдналися з нею в Zwyntar.

Знімати кліпи - дороге задоволення. Відео "Кажани" вийшло рік тому, але в ньому досі знаходять посилання. Наприклад, на чотири тексти Едгара По. Ще жартують, що ми передрікли коронавірус. Цьому ще й сприяє новинна стрічка в відео про те, що рукокрилі - загроза суспільству. Насправді ж лейтмотивом є концепція, що серед людей є хтось не схожий, і де пролягає ця межа прийнятності. Також висвітлюється тема побутового насилля: проблема батьків, які ігнорують дітей.

Увесь сенс кліпу в ньому проговорюють самі ж кажани. Тільки жестами. Спеціально запросили спеціалістку з мови глухонімих.