Слово "контрабас" у назві фільму не має відношення до музичного інструменту. Так скорочено називають контрабандистів. Колись працював три місяці на митниці. Мене тепер можна називати тримісячний митник. Мені запропонували, я мамі подзвонив. Вона каже: "Не будь дурний, йди. Бо там є гроші". Я наважився. Та потім плакав, як мала дитина. Дивився в ту глуху стіну, в те вікно. Дивився на ту всю неправду збоку. А потім вирішив, що воно мені не підходить. Я люблю писати пісні, знімати кіно. А все там тільки лакомство. Всі вони брали. І я бачив.

Я дуже вірю в Бога. Якщо б я тої віри не мав - не досягнув того, що зараз маю. Щодня з ним говорю. Багато в нього прошу і завжди дякую. А ще вибачаюсь за все, що не так зробив. Ми прості люди, і всі робимо помилки. Коли писали сценарій, я зрозумів одне - помилки мають бути. Якби в сценарії все було добре, то було б не цікаво. А через помилку є правильне рішення. Мінімум було б не смішно. Бо Бог любить жартувати і з нас часом сміється. В нашому фільмі Бог не гнівається, а тішиться нашим вчинкам.

Особисто я вклав три літри крові, мішок кубинських нервів, усю любов, усі переживання, всього себе. За гроші таке не купиш. Це треба любити. Якщо ти любиш і живеш своєю справою, то все виходить. Я думаю, що ми народилися. Завтра підем в перший клас, вступимо в інститут і буде результат.

У фільмі знялась моя мама - Галина Хома. Ми не знали, як це технічно можна зробити. А потім вирішили. Я дзвоню так, як завжди до мами у Skype. Мама на кухні. У неї є така собачка Мілка, завжди вискакує. Мілка в кадр не ввійшла. Вона довго вовтузилась. Мама натуральна, переживає. Єдине за що жалію, що не запросив маму на прем'єру. Та я зроблю ще один показ і вперше покажу маму на людях. Вона в мене дуже гарна і щира жінка. В Португалії вона мама всім мамам. Знає, хто приїхав, хто ходить наліво, хто направо. Хто п'є, того зразу за вухо. В мене мама найліпша на світі.

Я мамі вислав текст її сцени. А там написано "То ти мене, дитино, вибач. За те, що я поїхала у ту Португалію". Це був дуже важкий монолог. Ми вигадували його разом. Вислали мамі текст, а самі пішли поїсти. Я дзвоню мамі й питаю, чи прочитала. А вона плаче в трубку. Я в нашій сцені теж плакав по-справжньому. Найважче було відправити текст.

У сцені народний артист Олексій Вертинський мав стати переді мною на коліна. Грав митника. Переживав, як то все станеться. Дуже добре відношусь до таких людей і багато від них набрався. Я ж не професійний актор, відповідної освіти не маю. Але я дуже сильно люблю цю справу. Я не граю роль, я граю себе самого. Так, як відчуваю. Було цікаво, як визнані професіонали поводять себе поза кадром: приїжджають, говорять, готуються до зйомок. Цікаво вийшло з Ігорем Кондратюком. На шоу "Україна має талант" розповів, що починаю знімати фільм. Багато колег почали питати, чи маю для них ролі. Кондратюк того не питав. Та роль я йому таки запропонував, і він відразу погодився. Його правда трошки замало. Грає священика.

Я кусаюся. Я гладжу. Я цьомаюся. Жінок люблю, але коли вони мене нервують, я можу й битись. Знаю, що врешті, вони мене наб'ють. Я велика дитина. Тому до жінок відношуся з великою любов'ю. Та не люблю нечемних, а героїня фільму була нечемна.