- Більшість сучасних українських художників працює так - десь щось побачили, піддивилися. Намагаються наслідувати Захід, - каже львівський художник і перформер Влодко Кауфман. - Попри це, повільно і не так впевнено, але формується самобутність. Багато-хто розуміє, що без власного підґрунтя не буде свого мистецтва. На київській бієнале "Арсенале-2012" мені сподобався вибір британського куратора Девіда Елліотта - для виставки відібрав Миколу Малишка та Андрія Сагайдаковського. Вони мають розуміння того, що формуються тут. На Заході це добре відчувають. Їм не потрібні стерильні художники. Відразу відчувають, що це підробки. А у нас підробками дуже люблять займатися.

- Якщо запозичають, то значить хтось задає моду.

- Існує кілька західних художників. На заході давно є арт-ринкова інфраструктура, де усе розкладено по поличках. Там дуже легко розкрутити когось і зробити з нього зірку. Це серйозний бізнес з великими грошима. У нас намагаються зробити щось подібне, але поки виходить недолуго.

- Те, що найдорожче купують Анатолія Криволапа, означає, що він репрезентує українське мистецтво у світі?

- Зробити художника дорогим дуже легко. На "Сотбіс" хтось підставний купує з зали чи по телефону роботу і одразу ціна на автора росте. Хоча Криволап завжди був дуже цікавим автором, на якого мало звертали увагу. Купили - і слава Богу. Але біда у тому, що його тепер пхають кругом і всюди. Все таки існує безліч інших напрямків.

- Де межа між контемпорері артом і традиційним мистецтвом?

- Сучасне мистецтво будується на нетрадиційних технологіях, мисленні. Якщо використовує класичні технології, то у несподіваних трактуваннях. У сучасному мистецтві дуже складно розібратися. Я, у першу чергу, покладаюся на інтуїцію. Один мій товариш, польський художник, казав, що можна поставити валізу на траву у полі і це буде шедевр, а можна зробити те ж - і це буде гівно. Сучасне мистецтво і традиційне - дві рейки колії, які ніколи не зійдуться. Але не можуть існувати одна без одної, бо інакше поїзд не піде.

- Що треба зробити, щоб опинитися у світовому контексті?

- Треба довіряти собі. Я, наприклад, ніколи не переймаюся тим, щоб когось здивувати.

×