26-річний актор Роман Вискрибенцев народився в Чугуєві на Харківщині. Закінчив столичний театральний університет. Поговорили про життя та акторські будні за кадром.

Як прийшли у професію?

- Перші два роки в Харківському училищі культури – мучився. Навіть плакав. Мама хотіла щоб я вивчився на актора. Стати актрисою була її не реалізована мрія. Працювала кухарем. В дитинстві я займався футболом. Батько бачив мене військовим у майбутньому. Але саме мама цілеспрямовано шукала мені репетиторів по співу і танцях готувала до артистичної кар'єри. Кайф професії я відчув лише на третьому курсі училища. Мене почали запрошувати бути ведучим. Навчився тримати паузу в діалозі з глядачем. Люблю бороти страх. Знаю, що якщо мені страшно, то там щось є круте і цікаве. Завтра? Ні. Зараз! Наприклад, не стрибав ще з парашутом, але збираюсь незабаром. Коли ти долаєш важкі перешкоди і коли бореш свій страх – відчуваєш адреналін. А потім вже вільно себе почуваєш.

Ваш найбільший провал?

- Найбільший провал – це коли на святі училища мені дали прочитати три вірші. А я один із них забув. Розгубився. Там було душно і зал був переповнений. Але викрутився - на ходу почав вигадувати текст. Потім відчув сором, що дав слабинку. Там треба було вийти і зробити своє діло. Я тоді неправильно розподілив силу, енергію і перегорів.

Ваша дружина теж актриса, вступила на курс до Ахтема Сеітаблаєва.

 

- Дружина Анастасія Гергель-Вискребенцева мій антипод. Дуже класно розбирає драматургію. Допомагає мені в цьому. Я практик, а не теоретик. Доповнюємо одне одного. Без команди ти ніхто. Так говорив Стів Джобс. Найцінніше в житті - люди. Люди, які є в твоєму оточенні, з якими ти спілкуєшся, вони впливають на тебе.

Що змінила пандемія для вас?

- Для мене це був, як мотиватор. З'явився вільний час, коли можна в себе вкласти: книжки, фільми, спілкування з товаришами. Повернувся з Китаю. Я завжди адаптуюсь дуже швидко до життєвих перешкод.

Чому вирішили поїхати працювати в Китай?

Мені запропонували взяти участь в антрепризі. Я погодився, адже, по-перше, дуже люблю мандрувати та пізнавати інші країни. По-друге, мені було цікаво, як у них працює кіноринок зокрема. Для китайців я як народний артист. Усі зі мною фотографуються, радіють спілкуванню.

Велика конкуренція в акторської професії?

- Конкуренції немає. Є лише із собою. Ти або відкриєшся, або ні. Все залежить від того, як ти себе подаєш. Будь-який набутий досвід піде в роботу. Я його об'єдную, синтезую і роблю те, що мені подобається.

Чи використовував акторство у житті?

- На співбесіді зіграв менеджера і пройшов. Працював 2 місяці в офісі, щоб набути певний досвід. Акторство допомагає перевтілюватись. Не всі знають, який я насправді є.

Хто такі актори в твоєму сприйнятті?

- Товар. По суті нас купують. Нашу психіку, емоції, тіло. Тому над зовнішнім виглядом та образом треба працювати постійно.

Що потрібно, щоб досягти успіху?

- Головне швидко адаптуватися. Хто не встиг – будуть деградувати і далі залишатись на тому ж місті на якому вони є. Вони не будуть рости. Зараз все переходить в інтернет. Телебачення відходить на інший план.

- Ті, хто інвестують в себе. Є такий принцип. У кожного є 24 години на добу. І те, як ти свій час розподілиш такий матимеш і результат. Як би тобі погано не було – рухайся далі. Звичайно ставлю цілі на 5 на 6 років. Щоб прожити треба багато працювати. Багато акторів, на жаль, перегорають, якщо нема проєктів. Все залежить від твого характеру і того, що ти хочеш. Наприклад я відточував свої тренажі перший-другий курс, бо розумів, що це акт акторський фундамент. Поставив мету купити квартиру, адже розумів – щоб залишитись у Києві потрібно мати своє житло. Тому, щоб зніматися тікав з пар. За 5 років назбирав і купив квартиру в Києві. При цьому розвиваючись в улюбленій професії від якої я кайфую.

- Коли тобі агент відправляє пробу вночі й тобі треба вивчити текст, а там сім сцен. Тобі треба зібратися і витратити свій час перед сном і зранку. Ледачим тут не місце.

Чого найбільше боїшся?

- Зупинитися. Якщо я зараз дам слабину – ніхто чекати не буде. Доведеться бути на тій зупинці на якій вийшов. Але так я не зможу досягнути чого я хочу. В 26 років я зрозумів, що треба все-таки йти у своєму напрямку. Не треба гнатись за грошима. Це побічний ефект. Ти виконуєш свою роботу, отримуєш задоволення. Це ж щастя коли тобі за це ще й платтять. за те, що ти отримуєш задоволення тобі мають платити.

Є табу?

- Якщо невиправдана сцена оголення я не буду в ній зніматися.

 

Чи не боїшся стати актором однієї ролі? Наприклад, як Ольга Сумська – Роксолана?

- Це круто. Я тільки за. За тобою закріплять статус. В сучасному світі модно робити хайп. Якщо на тебе звертають увагу, то при правильному спілкуванні з аудиторією можеш багато чого хорошого зробити.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Представили трейлер фільму про війну росіян і турків на півдні України

Які головні правила для кіноактора?

- Має бути етика і естетика. Цінуй партнера, коли ти працюєш на майданчику і, наприклад, має бути сцена з поцілунком – зуби почисть. Це елементарна гігієна. Зустрічаються такі випадки, коли люди про це взагалі навіть не знають.

×