Спеціально для трупи полтавського театру написав п'єсу "Наталка Полтавка" один із театральних директорів, письменник Іван Котляревський. П'єса стала праматір'ю нової української драми. 22 липня 1819 року на сцені Полтавського театру відбулася прем'єра п'єси "Наталка Полтавка" . Котляревський взяв за основу цікаві факти з життя простого українського народу. Сюжет невибагливий, а популярність твору не згасає вже майже 200 років.
Глядачі, присутні на спектаклі, були надзвичайно вражені: замість палаців та альтанок, вони побачили краєвиди українського села, замість фальшивої мелодрами — глибоку драму серця простої дівчини-селянки. Уже з першої вистави, яка відбулася за участю Щепкіна, п'єса набула величезної популярності.
У листах до друзів, Котляревський писав, що "Наталка Полтавка" була "прийнята досить добре в Полтавській, Чернігівській і Харківській губерніях, тільки в Полтавському театрі грали її "не раз, не десять, не сто разів, і театр завжди був повний, захоплення загальне, оплескам не було краю". Дійшло навіть до того, що власник театру Штейн викрав текст п'єси з нотами і без дозволу автора ставив її в багатьох містах України.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Котляревського було шість кріпаків
Надрукована була п'єса тільки в 1838 році, але в рукописних копіях стала поширюватися ще в 20-х роках XIX століття. Було також багато таких людей, які знали напам'ять усю п'єсу. З великим успіхом і не раз вона йшла на сценах Петербурга, Москви, Кишенева, Мінська, Риги, Талліна, Вільнюса, багатьох міст Сибіру, Середньої Азії та Кавказу, її ставили і російські трупи.
Під час вистави п'єси у Варшаві на прохання глядачів драму показували двічі на день при переповненому залі. Перекладена на литовську мову, "Наталка Полтавка" міцно увійшла до репертуару театрів Литви. Особливим успіхом ця чудова перлина українського театру користувалася у чехів, словаків та болгар. Газети писали, що якщо немає в театрі збору, став "Наталку Полтавку" – буде аншлаг.
Іван Котляревський – український письменник, драматург, громадський діяч. Народився 9 вересня 1769 року. Закінчив Полтавську духовну семінарію, працював домашнім учителем, брав участь у російсько-турецькій війні. З 1810 року працював наглядачем "Будинку для виховання дітей бідних дворян". Його "Енеїда" була в бібліотеці Наполеона та в бібліотеці Леніна. В 1816-1821 роках був директором Полтавського театру. У 1818 році входив до складу полтавської масонської ложі "Любов до істини". Помер в Полтаві в 1838 році.
Коментарі