- Я вам все отдала, мою девственность, мои мечты, пожертвовала даже сестрой–монахиней, которая умрет, если узнает, – каже зі сцени самодіяльна акторка 24-річна Марина Сабурова. У спектаклі "Оркестр" за п'єсою французького драматурга Жана Ануя вона грає віолончелістку Сюзанну Делісіас.
Санкт-Петербурзький театр "Согласие" приїхав до Луцька на Міжнародний фестиваль аматорських театрів "Мандрівний вішак". У ньому бере участь 86 акторів із України, Грузії, Німеччини, Росії та Білорусі. Виставу показують у темному залі нічного клубу. У кутку стоїть рояль. Акторки сидять за столиками на пластикових стільчиках. Декораціями служать картонні музичні інструменти. Жінки одягнені в білі сукні і чорні колготи в сіточку. Сюзанна грає на віолончелі в французькому провінційному ресторані.
В оркестрі, який розважає публіку, - п'ять жінок і один чоловік, піаніст Леон. У нього закохується Сюзанна і керівник оркестру мадам Ортанс. У неї - найбільший музичний інструмент: контрабас із картону. Владна і цинічна мадам Ортанс спокушає Леона. Вдома в нього хвора дружина. Леон не може вирішити, з ким йому залишитися.
- Есть проститутки, но они дорого стоят и можно заразиться, а тут порядочные женщины! И бесплатно! – викрикує Леон, стоячи на колінах.
У фіналі Сюзанна застрелюється у вбиральні. Мадам Ортанс наказує швидко ставити новий номер, бо нема кому замінити віолончелістки. Усі грають, усміхаються, жартують. Леона зіграв 23-річний аматор Дмитро Матвєєв. Працює менеджером на фірмі сантехніки.
- Мадам Артанс приглянулась, потому что она руководительница, – каже після вистави. – А Сюзанна - молоденькая дурочка, которой можно крутить как угодно. Но потом приходит кармическая расплата. В моей юной жизни не было таких драм. Ирина говорила, как себя вести - у нее больше опыта.
- Я стеснительная женщина, но когда надеваю сценический костюм, становлюсь другим человеком, – каже Ірина Коваленко, керівник трупи. До неї підходить глядачка, жінка років 50 із фарбованим рудим волоссям, дякує за спектакль.
- Але маю зауваження щодо одягу, – каже. - Чому оркестрантки так неохайно вдягнені? Шви на платтях нерівні.
- Автор написал, что женщины были брутально одеты, – пояснює Ірина.
- Специально так костюми пошили кривым кроем.
- Цей задум я не прочитала, – жінка йде геть.
Виставу оцінював голова конкурсного журі, актор Київського театру Франка Петро Панчук.
- Знайшли вдале місце і форму. Добре придумали з декоративними інструментами, – коментує. – Але дайте мені людину з переживаннями. Якщо актори не переймаються тим, що грають, то так і розходимося з ними ні гарячі, ні холодні. У радянські часи був такий бородатий сантехнік, схожий на Карла Маркса. Йому всі казали: збрий бороду, хай вже вождь світового пролетаріату носить, а ти ж проста людина. Йому так набридли, що він не витримав: "Ну добре, бороду збрию, но уміще куди діну"? То борода в виставі є, уміща не хватає.
1 
4880
Коментарі