У київській книгарній "Смолоскип" відбулася церемонія нагородження літературного конкурсу "Новела по-українськи". Перемогу здобула новела "Слід" 36-річної письменниці Юлії Ілюхи з Харкова. Отримала нагороду 5 тис. грн.
"Я ось щойно зайшла у "Пузату хату", і поряд сиділи дві бабульки років під 70, - розповідає Юлія Ілюха. - Спершу вони обговорювали, як вивантажити фотографії з Фейсбуку. А потім почали спілкуватися про безвіз. Про те, що можна поїхати кудись. "От якби в мене діти жили за кордоном, то я б частіше каталася", - каже одна з них. Тобто тема безвізового режиму справді актуальна для багатьох українців. "Кров завжди змінює плани, неважливо – твоя вона власна чи чужа", – думає героїня моєї новели "Слід", йдучи до хати дорогою, якою тягнеться тонка червона цівочка. Дівчина має особливий дар – може бачити лиховісну пляму крові навколо її близьких людей. Про свою здібність їй ще доведеться згадати за 20 років, у особливий день – коли виходитиме заміж утретє за значно старшого італійця Вінченцо.
Новелу написала за день чи два. Дізналася про перемогу випадково. Увечері після чергового робочого дня згадала, що вже могли викласти результати. Перевірила. Виявилося, що перемогла.
Я б хотіла завжди мати змогу писати вдома. Але є ще робота, сім'я - сину 6 років. Часу дуже мало. Стараюся використовувати будь-яку вільну хвилину. Відвела сина на заняття і сама десь сіла з ноутбуком і працюю. Сьогодні писала у поїзді".
"Я проти того, щоб у нашому літпроцесі було три каліки, яким пощастило видати книжку, і решта, яким не пощастило, - каже засновниця і кураторка конкурсу "Новела по-українськи" Олена Павлова. - Хочемо відкривати талановитих авторів, які пишуть сильні тексти на сучасні теми. Це головна мета конкурсу.
Цей рік був дуже вдалий. Текстів було найменше за всю історію конкурсу, але всі були різні. Мене надихають люди, які надсилають нам свої твори. Коли пишуть про сьогоднішні теми сьогодні ж - це оперування по живому. Свіжі образи й факти. Час біжить, і література має реагувати і осмислювати його швидше, ніж будь-коли.
За весь час існування конкурсу прочитала близько тисячі текстів. "Новелу по-українськи" ми заснували, коли я працювала редактором відділу культури в журналі "Країна". У нас була сторінка літератури, яку треба було наповнювати короткими текстами. Ні головний редактор, ні читачі не люблять довгі тексти. Знаходити гарну коротку прозу виявилося важко. Тож ми вирішили зробити конкурс, який став платформою для нових авторів.
На формат "Новели по-українськи" надихнув викладач Києво-Могилянської академії Сергій Іванюк, якого не стало минулого року. Вів курс "літературна творчість". Щотижня задавав створити новелу. Наприклад, ставив стілець і казати про нього написати. Або ж про український характер. Чи жанрові, як-от новела в листах чи новела-інтерв'ю.
Цьогоріч ми мали справжню літературну містифікацію. У нас діяло обмеження - одна новела від автора. Після оголошення фіналістів виявилося, що від одного з авторів, Владислава Івченка, було два твори. Новелу "Та інші категорії" написав під своїм іменем. А під іменем Микола Правдюк надіслав твір "У всьому винен безвіз". Головні герої — прокурор Кабан і чиновник Ведмідь. Вони сидять у ресторані. Обговорюють, як усіх контролюють, але багато хто тікає на роботу в Польщу. У листі до редакції "Країни" було сказано, що автор - чиновник із райнного центру на Сумщині. Що описав у творі справжній випадок із життя, справу замилили. Просить не розкривати справжнього імені, бо в нього будуть проблеми. Я й повірила. А потім Івченко пише на Фейсбуці, що обидва його тексти пройшли у фінал".
"Авторам цих новел хочеться вірити, - каже кураторка Літературної лабораторії Мистецького Арсеналу, член журі Оксана Щур. - Тексти конкурсу завжди відрізняються від того, що зараз виходить друком від авторів сучукрліту. Ці твори не претендують бути високою літературою. Не орієнтуються на професійних критиків чи на продаж. Тут люди пишуть про те, що їх хвилює. Намагаються розказати свою історію. У їхніх текстах бринить пульс країни".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Прикордонник дивиться на мене одночасно з ненавистю і з цікавістю - фіналістка "Новели по-українськи"
Конкурс "Новела по-укранськи" існує з 2013 року. Цього разу тема творів була вільною, але символічне гасло — "Безвіз". Тобто дія у новелах повинна була стосуватися безвізового режиму між Україною та Європейським Союзом, відбуватися в країнах ЄС або бути з ними пов'язаною. На конкурс надіслали 71 твір.
2 
4880
Коментарі