90-річна Софія Наливайко сім років провела в концтаборі в Інті за те, що шила сорочки партизанам Української повстанської армії. На волю вийшла у травні 1958-го, в Україну повернулася 1971-го.
"У нашому селі 1949 року червоні знайшли в лісі криївку, четверо партизанів-упівців застрелилися, щоб не датися живими. А в селі почалися арешти. Шукали не лише хто в УПА, а й хто їм допомагає. Арештували мене на другий день зелених свят. Тримали спершу в тюрмі, що була в Золочівському замку, в катівні. Перші два дні я сиділа в камері із заляпаними кров'ю стінами. Нічого не хотіла, тільки б мене хоч кудись звідти забрали. Потім перевезли до Львова в тюрму на Лонцького. Півроку тривало слідство. Звинувачували, що передавала партизанам листи й шила для них сорочки. То була правда. Слідчі мали гумову гарапу, палицю чи прут. Сильно били. Після допитів у мене так блищали очі, що жінки в камері боялися, аби я не збожеволіла. Казали молитися. Мала 29 років, а мріяла дожити хоча б до 30. Півроку тривало моє слідство. Етапом я пішла 1950-го", - розповіла жінка.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Ленінградській області виявлений "концтабір" для самотніх людей
Табір був поділений на окремі ОЛПИ – "отдельные лагерные пункты". Інта мала 14 ОЛПів – один жіночий, а решта чоловічі. Вони стояли в різних кінцях міста.
"Спілкуватися дівчата і хлопці не могли. Лиш закохані в паркані вирізали дірку й лазили одні до одних. Доки нас водили конвої, дівчата хлопцям наловчилися записки передавати. Раз один конвойний зловив дівчину, яка передавала записку, й записав її номер. Хотів здати її на вахту. Вдень дівчата перешили їй на бушлат інший номер. Після роботи конвойний зібрав усіх на морозі: "Такий-то номер вийди". А такого немає. Нас тримали 3 години на морозі. Замість покарати дівчат начальство табору покарало начальника конвою – сидів три доби в бурі. Ми потай вишивали нитками, якими були перев'язані передачі або які торочили з простирадел. Голку, щоб наглядачі не здогадалися, нам присилали з дому в милі. Ми завжди мали при собі риб'ячу кістку. Якщо нас заставали за вишиванням, казали, що вишиваємо нею", - розказала Софія Наливайко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Польща хоче перейменувати концтабір Аушвіц
1990 року вона збирала кошти на будівництво церкви в своєму селі. Пошила сім фелонів і риз для священиків.
Прочитати спогади Софія Наливайко детальніше можна у журналі "Країна" № 1 (104) за 12 січня 2012 року.
Журнал можна купити у точках продажу преси за ціною 9 гривень.
Передплату на журнал "Країна" можна оформити у будь-якому поштовому відділенні України. Передплатний індекс - 37278. Вартість передплати на місяць — 28 грн.
5 
1
Коментарі