Gazeta.ua попросила українських політиків розповісти про книжки, які вони прочитали за 2011 рік.
Геращенко Ірина (НУНС), 40 років:
Початок року для мене розпочався з того, що я зламала ногу, тому я прочитала багато книжок за цей час.
Ліна Костенко "Записки українського самашедшого". Рік почала з цієї книжки. Ліна Василівна подарувала мені свою книжку з автографом рівно рік тому на Святого Миколая, але прочитала її на початку цього року. Я не хочу коментувати жінку. Для мене головні фрази з цієї книжки: "В кожної країни є своя хвороба, а Росія — це діагноз", "Можна по-різному ставитися до влади, але головне, що помаранчеву владу ми можемо сьогодні і переобрати".
Мемуари Вінстона Черчилля у 6-ти томах "Вторая мировая война". Мене просто вразила ця книжка відносно того, якою глибою був цей державний діяч. Як він ненавидів однаково комунізм і фашизм. Як він відстоював цю свою позицію ненависті до двох найбільш жорстких і тоталітарних ідеологій 20-го століття. Хоча це нелегка книжка, я прочитала її тижні за три.
Прочитала "Ворошиловград" Сергія Жадана. Кілька днів ходила по київським книгарням, шукала цю книжку.
Зараз читаю останню книжку Юрія Андруховича "Лексикон інтимних міст".
Останнє, що я прочитала - це п'єса Артура Міллера "Всі мої сини". Моя донька в університеті читає цю книжку. Каже: "Мама, я хочу з тобою обмінятися думками щодо цієї книжки". Я ледве знайшла її. Через парламентську бібліотеку, аж у бібліотеці Вернадського. Але мені дуже подобається, що я зі своєю дорослою донькою, яка зараз вивчає літературу, можу дискутувати на літературні теми.
Самойлик Катерина (КПУ), 60 років:
Читаю в основному політичну літературу. "Мильниці", які прочитала в дорозі і можна лишати на полиці, я не вважаю художньою літературою. Та сама Донцова. Якщо їду в дорозі, то беру такі книжки, щоб не дуже нервували, не дуже засмучували. Мені важливо, аби без кровопролиття. Бо я в житті пережила дуже багато. А так в основному читаю періодичну пресу.
Я люблю читати і перечитувати класику. В тому числі наприклад Чехова "Дама с собачкой", Гоголя "Тарас Бульба", Олексія Толстого "Хождение по мукам".
Із зарубіжних класиків нікого не перечитую, тому що, коли я читаю анотацію до книжки, або знайомлюсь з біографічними даними письменників, то бачу, що хтось сів на голку, хтось впав у депресію тощо. Це в мене викликає злісне почуття. Людина, яка постійно на наркотичній голці, або в депресії, чи може вона писати твори, які мають художньо-естетичну цінність?
Дуже люблю Стельмаха "Кров людська — не водиця". Особливо ті твори, які були пов'язані з першими роками радянської влади. Я бачу у його творах об'єктивність висвітлення тих подій. Перечитую романи Олеся Гончара "Тронка", "Перекоп" і "Таврія". Це пов'язано з моєю батьківщиною. Подобається, як він описує мій рідний степ. Тим більше мені випало дуже велике щастя познайомитись з Олесем Гончаром, коли він приїздив у наші краї.
Сухий Ярослав (ПР), 60 років:
Остання книжка, яку я прочитав — це "Дорога" Маккінлі (певно, політик мав на увазі письменника Кормака Маккарті, - ред.). Автор — лауреат Пулітцерівської премії за прозу (письменнику дали премію в номінації художня література саме за роман "Дорога", - ред.). Ця книжка трошки фентезі. Про те, як хлопчик з батьком йдуть, рятуючись від світових катаклізмів.
Перед цим прочитав книжку Пауло Коельйо про Іллю-пророка, який спустився на землю і жив серед людей (певно політик має на увазі книгу письменника під назвою "П'ята гора", - ред.). Я люблю твори-фентезі. Коли був молодий, любив Олександра Бєляєва "Людина-амфібія", "Продавець повітря".
Андрій Шкіль (БЮТ), 48 років:
Тімоті Снайдер "Червоний князь". Це останнє, що я прочитав. Це книга американського історика про Вільгельма фон Габсбурґа.
Юкіо Місіма "Золотий храм".
Василь Шкляр "Чорний ворон". З певних обставин мені не вдалось прочитати цю книжку раніше. Цікаво було її читати. Я вважаю, що це універсалізована і достатньо наближена до читача книга.
Доній Олесь (НУНС), 42 роки:
Жерар Леклерк "Антологія інтелектуалів". Ця книжка підштовхнула мене до роздумів. Автор розглядає генез інтелектуалів. Це достатньо франкоцентрична книжка, в першу чергу від походження самого терміну. Автор розглядає існування інтелектуалів у французькому суспільстві. У ній східно-європейські інтелектуали на жаль не розглядаються. Прийшов до таких висновків, що у нас не вистачає об'єктивних передумов впливу інтелектуалів. Не вистачає незалежних медіа та університетів. Слабкі паростки громадянства у суспільстві.
Зараз більше поезію читаю. Вчора наприклад перечитував іронічну поезію.
Багато речей перечитав, але не скажу, що вони мене особливо вразили. Книгу Джека Керуака "На дорозі" я лише в цьому році прочитав. Нічого такого, що вразило, немає. Хоча це знакова книжка.
Ліна Костенко "Записки українського самашедшого". Не дуже вразила. Більше, звісно, її поезія подобається.
Зараз досить багато книжок виходить, але мало що вражає.
Недавно прочитав книжку Володимира В'ятровича. Одна історія з неї вразила страшенно. Про українську підпільницю з Житомирщини.
Голуб Олександр (КПУ), 44 роки:
Володимир Маканін "Асан". Це остання книга, яка справила враження. Це про чеченську війну. Я не зустрічав опису такого рівня і такого бачення цих трагічних подій.
Павло Санаєв. Я не пам'ятаю назву, але там розповідається про його дитинство, дитячі враження, про спілкування з бабцею (політик має на увазі повість "Похороните меня за плинтусом", - ред.).
Захар Прилепин "Именины сердца", "Ботинки, полные горячей водкой".
Леоніда Юзефовича "Журавлі і карлики". Цю книжку я би поставив на перше місце. Мені сподобалась філософія, яка вкладалася в цю книгу. Внутрішня філософія людини, яка в цьому світі повинна весь час робити вибір.
З українських письменників мені дуже подобається книжка Олександра Сизоненка "Валькірії не прилетять". Це остання його книжка цього року. Вона присвячена подіям Великої вітчизняної війни.
В цьому році я купив 3-томник американського автора Трумена Капоте. Чомусь раніше він мені не йшов. А зараз із задоволенням прочитав, можна сказати проковтнув їх.
Зараз читаю книжку Роя Медведєва про Бориса Єльцина.
Зарубінський Олег (Блок Литвина), 48 років:
Щойно купив Омара Хайяма. Велике видання. Половину прочитав уже. Тут багато нового, того, що не читав. Можливо, це найсвіжіші мої враження.
Трошки раніше прочитав американського письменника Рея Бредбері "Кульбабове вино".
З українських письменників читав книжку Юрія Покальчука "Кама Сутру". На початку року мені дали її почитати. Це велика книжка, збірка його новел. Схоже скоріше на щоденник його подорожей. Сподобалась тим, що він описує особливості, специфіку людей з різних континентів.
Олег Ляшко (Радикальна партія), 39 років:
Далай Лама "Искуство быть счастливым". Сподобалось його бачення життя, його філософія.
Збірка поезії Ліни Костенко "Річка Геракліта". Це остання збірка поезій, там є і нові, і старі.
Ліна Костенко "Записки українського самашедшого". Чесно кажучи, мені не сподобалось. Я десь на третині зупинився. Поезія її мені значно більше подобається, аніж проза. Тим більше така політизована. Не хочу образити геніальну Ліну Костенко, але відверто я очікував більшого. Я, по-перше, купив книжку сам. А по-друге, на презентації у театрі Франка я вистояв в черзі за автографом Ліни Костенко. Автограф отримав, хоча вона мені його не хотіла давати. Бо вона до всіх політиків ставиться не дуже приязно. Але я просив і намагався переконати, що я не такий політик, як усі. Таки умовив її. Мені це коштувало багатьох зусиль.
От зараз будуть новорічні свята, кілька днів вільних, то обов'язково прочитаю книжку Юрія Андруховича "Лексикон інтимних міст". Був на презентації цієї книжки.
Чечетов Михайло (ПР), 58 років:
Читаю політичну та економічну літературу, яку треба читати. Є такі, які я назвав би політичною публіцистикою.
Я із задоволенням читаю книги про Черчилля. Є книги, які я з задоволенням читаю, коли відпочиваю. Це російські політичні детективи російських авторів (політик не зміг сказати, яких саме). Я їх читаю у відрядженні, в літаку, в поїзді. З українських книжок я читаю лише економічні журнали.
Зараз читаю бюджет. У період сесій мені ніколи читати.
Лілія Григорович (НУНС), 54 роки:
Василь Шкляр "Чорний ворон". Це найперше, з чого варто було би почати. Дуже колосальна книжка. Цей мій енерджайзер. Коли мені погано, я її перечитую.
Харукі Муракам "1Q84". Дуже модна книжка. Всі хвалили, казали, що варто почитати. Вона звичайно цікава, філософська, але мені не дуже сподобалася. Це перша книжка Муракамі, яку я прочитала.
Жозе Сарамаго "Евангелие от Иисуса". Її читала з колосальним задоволенням.
Ліна Костенко "Записки українського самашедшого". Посередня книжка. Хоча я дуже рада, що вона написала цю книжку. Хто би нам зробив хронологію тих днів?
Ганна Герман "Червона Атлантида". Віддам їй належне, у неї дуже добра проза, дуже добре перо.
Зараз буквально почала перечитувати Сергія Жижка "Перетворення".
2 
4880
Коментарі
22