"Сказати, що Висоцький наркоман, все одно, що Пушкін - бабій і дуелянт" - син Висоцького

Про свої стосунки з батьком, його життя, наркотики і коханих жінок розповідає син Володимира Висоцького - режисер, актор і продюсер Микита Висоцький.

- Вас часто порівнюють з батьком? Як ви до цього ставитесь?

- Люди, які добре мене знають, бачать в мені не тільки те, що я син Висоцького. Знають, що я непоганий актор, пишу непогано, хороший організатор і начальник. Я немало зробив, хоча це не так помітно, як творчість батька. Але, все таки, чогось я вартий. Як і батько, я по-чоловічому настирний. Як і він достатньо порядна людина, тримаю слово. Але грати на семиструнній гітарі й співати як він, не вмію. Бути схожим на Висоцького означає бути схожим лише на себе. "Делай, как я. Это значит - не надо за мной. Колея эта - только моя! Выбирайтесь своей колеей", - писав він. Схожий на батька тим, що схожий сам на себе.

- Яким його запам'ятали?

- Був час, коли батько часто мені снився. Я дитина, ганяю на велосипеді, він приїжджає. Сни були моїми згадками про нього. Тато був нормальною людиною. Він любив нас, своїх дітей. Мама розповідала, що коли народився мій брат Аркадій, батько заліз на стовп біля пологового будинку на рівень 4-го поверху й розгойдувався. Мама кричить "Володя, злазь", а він горланить: "Покажи сина". Так само я радів, коли у мене син народився. Дуже бісився, що не можу прийти до пологового. В армії служив якраз. Але потім довго не міг зрозуміти, що відчуваю до нього. Тягав на руках, сповивав його, заколисував. І ось роки два йому, пішли з ним гуляти. У нього була відкрита коляска, а пішов дощ. Я його схопив, сховав під свою куртку. Біжу, а він вчепився в мене, на плечі тягну коляску, сам мокрий до ниточки, тільки щоб він сухим лишився. І розумію: я його люблю. І до цих пір люблю й завжди любитиму. Батька дуже веселило, що ми з Аркадієм такі крупні. Дуже швидко обігнали його в зрості. Підлітками ходили разом на атракціони в парк Горького: він по середині, а поруч два стовпи, на голову вищі. І це його діти.

- А яким був в останні роки життя?

- У нього майже не було життєвого ресурсу. Але не почав деградувати, навпаки, набирав все більші швидкості. Енергія рано чи пізно зникає. Ми люди, а не роботи, де можна гаєчку нову вкрутити. Можна пофантазувати — якби 25-го липня 1980-го року з ним поруч були більш грамотні, розважливі люди, він міг би вижити. Криза, що призвела до його смерті, минула б. Працював би в Америці, йому там дуже сподобалося. У нас в той час було складно записуватися, а там це можна було зробити з хорошими аранжувальниками, звукорежисерами, апаратурою. Ще хотів знімати кіно, поставити спектакль за своїми піснями. Не сталося. Але все що треба було зробити, він зробив.

- Які судження людей про Володимира Висоцького дратують найбільше?

- Багато хто судить про батька поверхово: "Висоцький мав "Мерседес", був жонатий на француженці, отримував 300 рублів за концерт, коли всі на 140 в місяць жили. Зайчиком прострибав життя, а помер рано, бо зловживав. Ну який він герой?". Мій фільм має таке уявлення про Висоцького зруйнувати. Я - останнє покоління, для якого Висоцький був зрозумілим і потрібним. Мені було 16, коли він помер. Зараз 47. Середній вік його тодішніх прихильників — 50. Вони просто йдуть з життя. Для молодого покоління Висоцький — порожній звук. Це наша вина. Не передали своїм дітям те, що любили. Ми взагалі багато чого не змогли зберегти для них. Постійно боялися за батька через його наркотики. У мене також були різні періоди у житті. Можливо, саме через нього в цю справу не потрапив. Але сказати, що Висоцький наркоман, це все одно, що сказати, Пушкін — бабій і дуелянт. Ловеласів багато, дуелянтів ще більше, а Пушкін один. І ніхто більше не написав "Полювання на вовків". А ще він вмів любити.

- Що маєте на увазі під висловом "вміти любити"?

- Часто називаємо любов'ю бажання володіти. "Мрію кохати, одружитися, дім на Рубльовці, закордонні поїздки, на гірських лижах з президентом", - це не любов. У кохання, як у хороших віршів, нема практичного застосування. Воно не завжди добре закінчується. Чому бідолахи Ромео і Джульєтта загинули, Шекспір що не міг іншого кінця придумати? Любов не може жити довго, бо люди не вміють любити. Я любив. Не знаю, скількох жінок. Інколи раз обпікшись, люди бояться ще раз покохати. Не визначився, як зараз до цього ставлюсь. У життя батька були різні жінки й він завжди був щирий з ними. Знаю напевне, що декількох він дійсно любив.

- Що ще він любив?

- Водити машину. Батько не просто швидко водив машину, він постійно жив на такій швидкості. В дим розбивав свої автівки, бачив їх після аварій. Там були збіги обставин, а не те, що він на зустрічну смугу виїхав, чи що він плювати хотів на людей, які їдуть поруч. Нікого не покалічив, сам здоровий завжди лишався. Є такі легкі люди, які не провалюються під лід, слідів не залишають на снігу. От він таким був. У молодості у мене теж був період хуліганської їзди. Одного разу потрапив в аварію, хоча це навіть не аварія була. Зупинився обабіч дороги у місці, де був підмитий асфальт. Він провалився під вагою машини й вона декілька разів перевернулася. А в ній вся моя сім'я. Слава Богу, всі цілі, навіть злякатися не встигли. Тоді зрозумів, що ця залізяка сильніша за мене. Тепер у мене не пенсійний стилі водіння, але акуратно керую. Не можна копіювати батька в цьому. Якщо я б і далі так керував, розбився би, або когось покалічив.

- Вас неодноразово кликали в свої лави різні політичні сили. Чому не погодилися? Які стосунки з владою були у Володимира Висоцького?

- Я жодного відношення до влади не маю. Звали в якісь списки, але розумію, що звали не мене, а моє прізвище. Лізти туди, нічого в цьому не розуміючи, не хочу. Для чого? Щоб битися з Володимиром Вольфовичем? Знаю величезну кількість людей, які пішли в політику, щось для себе з того отримали, але так і не дізналися, як доїхати до Сахаліну. Радянська влада не могла визначитися, як ставитися до Висоцького. Один кадебіст розповідав, що коли начальство інструктувало їх по Висоцькому, то казало — "Це — ворог" і всміхалось. Безумовно, його "розробляли", в оточення вводили "стукачів". У той же час багато посадовців хотіли з ним дружити, допомагали у питаннях з візами, влаштуванням знайомих у лікарні, санаторії. Тато був лідером, дуже легко сходився з людьми. Вміння керувати йому було непотрібне. Самі організовувались навколо нього. Я вмію керувати. Знімав кіно, будував музей, керував театром, ставив спектаклі.

×