Ексклюзиви
Понеділок, 20 липня 2020 15:58

Сергій Параджанов: "Україна мені подарувала все, і Україна мене погубила"

20 липня 1990-го в Єревані на 67-му році життя помер відомий український кінорежисер, сценарист, художник Сергій Параджанов. Всесвітнє визнання йому принесла екранізована 1964 року повість Михайла Коцюбинського "Тіні забутих предків".

Кінорежисера називали епатажним і завжди чекали від Параджанова дивовижних витівок не тільки в кіно, але й в житті.

  Фото: сourtesy of Yuri Mechitov
Фото: сourtesy of Yuri Mechitov

Свій талант і багату уяву він успадкував від матері, яка була дуже артистичною й ексцентричною жінкою. Батько Йосип був заможним антикваром у Тифлісі (нині Тбілісі, Грузія), сподівався, що саме син успадкує та продовжить родинну справу. У хлопця ж були інші плани. Батько так і не пробачив йому зраду сімейному бізнесові. Але вміння відрізнити коштовну річ від підробки не раз ставало у пригоді режисерові, коли він сидів без грошей і заробляв на життя скуповуванням антикваріату.

Сергій Параджанов навчався на будівельному факультеті залізничного інституту, працював на фабриці "Радянська іграшка", навчався грі на скрипці, займався хореографією та вокалом. Однак у результаті обрав кінематограф.

Під час навчання у ВДІКу Параджанов закохався у дівчину-татарку Ніг'яр і невдовзі одружився з нею. Рідня дівчини, довідавшись про шлюб з іншовірцем, вимагала у Сергія чималого викупу за Ніг'яр, як велить звичай. Але грошей він не мав. Звернувся за допомогою до батька, але той, не простивши синові інший вибір професії, в допомозі відмовив. Далі брати намагалися забрати сестру із собою, але Ніг'яр не хотіла розлучатися з чоловіком. Тоді брати просто штовхнули її під електричку, яка мчала на швидкості.

Другою дружиною Параджанова стала українка Світлана Щербатюк, донька дипломатів. Їй було 16 років, а Параджанову 31 рік. У шлюбі народився син Сурен. Разом прожили 3 роки, Світлана не змогла пристосуватися до дивацтв чоловіка, і 1961 року вони розлучилися. Але все життя підтримували добрі стосунки.

Саме за фільми, які не вписувалися в стандарти радянської влади, Сергій Параджанов був тричі заарештований. Про себе сам режисер казав: "Я – вірменин, який народився у Тбілісі й сидів у російській в'язниці за український націоналізм".

  Фото: сourtesy of Yuri Mechitov
Фото: сourtesy of Yuri Mechitov

Скандал навколо фільму "Тіні забутих предків" розгорівся у вересні 1965 року під час презентації у київському кінотеатрі "Україна", на якій виступили Іван Дзюба, Василь Стус та В'ячеслав Чорновіл з критикою владного режиму щодо арештів інтелігентів влітку того року. Окрім того, Сергій Параджанов зробив ще один, хоч і не помітний, але страшний крок: він відмовився дублювати фільм російською, що на той час було взагалі нонсенсом.

Параджанов усе життя казав: "Україна – це моя батьківщина, це моя друга батьківщина. Там я створив свій перший шедевр "Тіні забутих предків", там я став генієм, там у мене народився син. Україна мені подарувала все, і Україна мене погубила".

1967 року Сергія Параджанова запрошують на Єреванську кіностудію, де він знімає фільм "Саят-Нова", або "Колір граната". 1971 року Параджанов повернувся до Києва, а вже 1973-го був заарештований і засуджений за сфабрикованим звинуваченням у "мужолозтві із застосуванням насильства" та поширенні порнографічної продукції.

  Фото: сourtesy of Yuri Mechitov
Фото: сourtesy of Yuri Mechitov

У в'язниці Параджанов перебував у дуже тяжких умовах, його неодноразово били й катували, не давали змоги писати й малювати. Одного разу у в'язниці начальник сказав Параджанову, який підмітав підлогу: "Засуджений, працюєте без вогника!" Наступного разу, помітивши начальство, режисер підпалив мітлу - так і став підмітати - "з вогником". Він знаходив вихід – збирав кришки від пляшок молока, зроблені з фольги, заливав їх смолою і робив гравірування - портрети Богдана Хмельницького, Миколи Гоголя, Олександра Пушкіна, Петра І. Ці твори прозвали "талерами Параджанова". Не маючи змоги довгий час проявляти себе у кінематографі, він зосередився на створенні колажів, що сприймалися його уявою як застиглі кадри кінострічки. За роки тюремного ув'язнення він зробив близько 800 робіт.

  Фото: сourtesy of Yuri Mechitov
Фото: сourtesy of Yuri Mechitov

За ґратами Параджанову стає погано – він страждає від діабету та хвороби легень. За рік до кінця терміну він був звільнений під тиском світової громадськості. Зокрема завдяки французькому письменнику-комуністу Луї Арагону, який 1977 року особисто зустрічався з Леонідом Брежнєвим. Проте дозволу залишатись в Україні не отримав й останні роки жив і працював у Тбілісі, де зняв фільми "Легенда про Сурамську фортецю" (1984) та "Ашик-Керіб" (1988) і захопився новими для себе видами творчості — живописом і керамікою.

Останньою кінематографічною роботою Параджанова став автобіографічний фільм "Сповідь", який почав знімати 7 червня 1989 року у Вірменії. Роботу над ним завершити не вдалось — у Параджанова діагностували рак легенів, він був госпіталізований і прооперований у Москві, лікувався у Парижі, однак врятувати його не вдалось. Поховали Сергія Параджанова в Пантеоні парку імені Комітаса в Єревані.

Незадовго до смерті Параджанов відзняв одну зі сцен автобіографічного фільму "Сповідь" - похорон дівчинки-сусідки. Готуючись до зйомки цієї сцени, реквізитори самі вибирали труну, але задуму Параджанова вони не знали, тому попросили доставити на знімальний майданчик відразу 2 труни - білу і чорну. Режисер побачив це і сказав: "А другу для кого? Для мене?" Слова виявилися пророчими.

Зараз ви читаєте новину «Сергій Параджанов: "Україна мені подарувала все, і Україна мене погубила"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 90
Голосування Який найцікавіший музичний альбом українських виконавців початку 2021 року?
  • Святослав Вакарчук - "Оранжерея"
  • Джамала - "Ми"
  • Kalush - Hotin
  • Dakh Daughters - Make Up
  • Курган - "Квантовий Суржик"
  • Ваш варіант у коментарях
Переглянути