Творці екранізації історичного роману Василя Шкляра "Чорний Ворон" свідомо закладали кальку із сьогодення.
Про це розповів режисер фільму про антибільшовицьке повстання на Черкащині в 1920-х Тарас Ткаченко.
‒ Стрічка і роман справді дуже різні. Сподіваюся, після картини люди нарешті прочитають книжку, яка набагато ширша й філософічніша, - каже постановник.
Які були відчуття, коли стали режисером екранізації "Чорного Ворона"?
‒ У мене давня історія взаємин із твором. Прочитав, ще коли він вийшов. Потім пан Василь пообіцяв, що буде екранізація. Нас познайомив Пилип Іллєнко - тоді він був молодий кінематографіст-продюсер. Потім складалися так обставини, що кіно то запускалося, то ні. І вже минулого року мене раптом запросили взяти за зйомки.
Коли я читав книгу, ще не уявляв, що буду її екранізувати. Коли вже врешті мені довелося це робити, зрозумів, що написано блискуче як для роману, але не як для стрічки. Чорний Ворон весь час згадує. Це як мозаїка різних етюдів, образків. А у фільмі хочеться мати цього героя зі стислою пружиною розвитку. Тому доводилося практично докорінно передумати сюжет.
Який основний виклик був перед вами щодо адаптації?
‒ Треба було скомпонувати нову історію, змінивши саму структуру першоджерела. Але головне і найскладніше було при тому - зберегти головні посили, нерв і енергію роману. Енергію боротьби, сили, агресії в хорошому, розумному сенсі.
Звичайно, перечитував. Думав, що залишити, а що відрізати. Чи давати ретроспективу Першої світової. Або історію знайомства Івана з Тіною. Багато яскравих епізодів, але є лінія, і ти повинен вкластися у 110 хвилин. Це був тривалий процес.
Як з'явилося рішення додати закадровий голос Шкляра?
‒ З'явилося насправді з трошки інших міркувань. Коли вступив у силу новий закон про мову, і зросла квота української - 90 відсотків. У попередньому монтажі було 30 відсотків російської, 70 - української. Пов'язано з тим, що чекісти говорять російською. Тож у мене було два виходи. Або я переозвучу чекістів українською, але це небезпечне рішення. Мені треба було зберегти, що вони - чужинці, окупанти. Тому треба було збільшити частку української мови. Тому закадровий голос - це було об'єктивно технологічне рішення. Але якщо зробити банально - начитав би артист - це б не було художнім прийомом. Я якраз був на презентації роману з кінообкладинкою й кадрами з фільму. Шкляр зачитав там шмат із твору. Це було настільки сильно й цікаво, що раптом мені прийшла ідея - а хай би пан Василь сам і начитав. У картині звучать не вигадані слова. Це компіляція уривків із твору. До того ж наявність у фільмі голосу автора - це вже такий історичний артефакт. Більше окреслює та розширяє контекст, створює настрій.
Як ви позиціонуєте фільм - як історичний чи більше як легенда, переказ?
‒ Ні, не чисто історичний. Так само, як, скажімо, "Хоробре серце". Ви завжди стоїте перед вибором - художність чи достовірність. Це повинна бути історія сильна, емоційна, яка захоплює, затягує в ту епоху. Це було первинне, а не відповідність фактам. Звичайно, ми їх перевіряли, але жорсткої відповідності тут немає.
Чи достатньо висвітлена тема Холодного Яру? Яку роль може відіграти ваш фільм?
‒ Я вважаю, що немало. Є романи Шкляра й Горліса-Горського. Величезна купа досліджень Романа Коваля, документальних і белетристичних. Кілька документальних фільмів. І вже художній. Матеріалу достатньо. Це вже непогано, просто не доходить до широкої аудиторії. Повірте, є багато подій в українській історії, які мають набагато меншу увагу й описаність у культурі, а заслуговують на це.
Роман Шкляра свого часу повернув людей до національного, до коріння. До того, що почав з'являтися новий образ українця-борця. Сподіваюся, фільм відтворив образ, що наверне молодь до цієї ідеї і врешті-решт дасть українцям право на владу в своїй країні.
Кіно сьогодні звучить надзвичайно актуально. Прямі ремінісценції. Під час роботи над фільмом ми свідомо закладали кальку із сьогодення. Щоб люди бачили і впізнавали нинішню ситуацію.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Фільм "Чорний ворон" за романом Василя Шкляра вийшов у прокат
Фільм "Чорний Ворон" іде у прокаті з 5 грудня. Головний герой - колишній старшина армії Української Народної Республіки Іван Чорновус на прізвисько Чорний Ворон. Очолює загін повстанців, за сюжетом.
Головну роль зіграв Тарас Цимбалюк. Знімальний процес тривав із жовтня 2018-го до квітня 2019-го. Проходив на Черкащині, Київщині та у столиці.
Коментарі