Такий провокативний слоган має цьогорічний XVI Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA. Відбудеться у Києві з 22 по 30 березня. Центральною темою фестивалю стала "Мережа". Вона поєднує фільми, присвячені цифровим технологіям, інформаційній безпеці та кіберзлочинам. Представлені стрічки досліджують, як цифрова епоха впливає на права людини. Показує переваги і небезпеки такого стрімкого розвитку технологій.
На фестивалі покажуть 29 повно- і короткометражних фільмів у конкурсній програмі і 48 стрічок поза конкурсом. Традиційно програма складається з трьох секцій — DOCU/Україна (повнометражні фільми), DOCU/Коротко (короткометражні фільми), DOCU/Світ (міжнародна секція). Також окрім звичних секцій DOCU/ХІТИ, Ретроспектива чи Спеціальні покази, запланована низка нових програм, серед яких, МЕРЕЖА (про кібербезпеку) або ІРАН.ОСОБИСТО з унікальним стрічками від іранських документалістів, чи ЗМІНИ ЦЕ! з відвертими історіями трансформацій.
Розповідаємо про декілька вартих уваги стрічок.
"Bellingcat: правда у світі пост-правди" (Ганс Пул, Нідерланди, 2018)
Фільм-відкриття кінофестивалю знайомить глядачів з діяльністю активістів розслідувачів організації Bellingcat. Команда займається резонансними справами – від збитого Боїнга 777, рейсу MH17 в липні 2014-го на Донбасі, до отруєння російського шпигуна Скрипаля в березні 2018-го у Сполученому Королівстві. Журналісти шукають правди у часи фейкових новин і пропаганди.
Фільм номінований на приз Rights Now!
Болгарський режисер Андрей Паунов зняв фільм про свого співвітчизника, художника Христо, відомого своїми масштабними інсталяціями. Через 10 років після смерті своєї дружини та партнерки Жанни-Клод Христо вирішує реалізувати проект "Плавучий пірс", який вони з жінкою обмірковували багато років. 2016-го Христо майструє пірс, утворений з поліетиленових кубів та жовтої тканини через озеро Ізео в північній Італії. Пірс стає шляхом для людей, що дозволяє буквально крокувати по воді. Фільм розпочинається за 97 днів до відкриття інсталяції. Камера Паунова показує процес її створення та характер самого художника Христо.
Фільм показує протест молодих активістів після приватизації кінотеатру "Звєзда" у Белграді, Сербія. Хоча в Європі було багато прикладів окупації кінотеатрів, історія "Звєзди" привернула увагу як вітчизняних, так і зарубіжних ЗМІ. Дебютний повнометражний фільм Сєнки Домановича показує проблему окупації і боротьбу з нею очима інсайдерів.
Збанкрутіла кінокомпанія "Белград" і її 13 кінотеатрів придбала сумнівна фірма. Більшість з них закрили. 2014-го група кінематографістів та громадських діячів домоглися відкриття "Звєзди".
У спеціальній програмі фестивалю, присвяченій віртуальній реальності, покажуть фільм, що дозволить глядачеві пройти шляхом протестувальників, які билися за вулицю Інститутську із силами спецпідрозділів 20 лютого 2014 року. Того дня по протестувальниках із битами і дерев'яними щитами відкрили вогонь спецпризначенці. Загинуло 50 людей. За кілька днів президент Віктор Янукович утік до Росії. Режисери відтворили вулицю, де відбулася бійня, за допомогою фотограмметрії. В основі історії – хроніка того дня й архівні відеозаписи. Спогади очевидців зняті у форматі 360° як відеоінтерв'ю, записані на тих самих місцях, де вони стояли того ранку.
Це фільм про нову хворобу нашого часу – синдром хронічної втоми. Молода режисерка, магістр Гарварду готується до весілля. Раптом її тіло почало підводити, піднялася висока температура, вона не могла встати з ліжка через повне виснаження. Виявилось, що від цієї хвороби, страждають мільйони людей по всьому світу. Спираючись на інтерв'ю з людьми з хронічною втомою, та на основі спостережень власних станів, Дженніфер Брі створює портрет всього, що їй довелося пережити і втратити. Сама Брі описує свій стан так: "Це схоже на те, ніби ти похована заживо". І закликає людей переглянути своє ставлення до цієї, здавалося б, вигаданої хвороби.
Останній фільм класика іранського кіно Аббаса Кіаростамі народився з його цікавості: що стається у миті до та після фотографування? Режисер не завершив роботу над стрічкою, померши 2016-го у віці 76 років. Це експериментальне кіно. Кіаростамі винайшов незвичайний технічний метод: анімував та об'єднав двадцять світлин з особистої колекції. За допомогою цифрових засобів, прихованих тривимірних вставок і зелених екранів режисер оживив ці зображення минулого і спробував відтворити емоції, які відчував, знімаючи їх. Фільм протягом 3-х років створювала команда іранських фахівців. Кіаростамі наповнив свій фільм вітром і хвилями, воронами і снігом. А от людей у ньому зовсім мало.
1 
4880
Коментарі