Ми маємо передбачити у проекті держбюджету на 2017 рік ресурси для стимулювання українського кіновиробництва, видавничої галузі та суспільного мовлення, - заявила в інтерв'ю журналістам голова комітету ВР з питань свободи слова та інформаційної політики, заступник керівника фракції "Народний фронт" Вікторія Сюмар.
"Ми вже зменшили присутність російського продукту на ринку. Зараз потрібно грамотно проводити політику державного замовлення на українське кіно та друк книжок. Щоб українських книжок було більше. Як уже більше українських пісень у радіоефірі. На це треба виділяти кошти. Над такими пропозиціями до бюджету ми сьогодні і працюємо", - зазначила голова комітету.
"Крім того, зараз ми розробляємо законопроект, який передбачатиме нову схему роботи інформаційного простору. А саме - суспільного мовлення, мовлення громад і новітніх інформаційних майданчиків - таких, як YouTube. Це дозволить захистити український інформпростір від пропагандистської агресії ззовні. І мати більше свободи всередині країни".
"Кіновиробництво в Україні нині переважно приватне. Більш як 80% коштів іде на підтримку проектів приватних студій. Державні майданчики опинилися у невигідному становищі. Молоді режисери не хочуть співпрацювати з ними", - говорить кінознавець, головний редактор журналу "Кіно-Театр", член Правління Національної спілки кінематографістів України Лариса Брюховецька.
- Там діють передбачені законодавством чіткі схеми фінансування, які обмежують гонорар режисера. На мою думку, держава має більше підтримувати державні студії. Щоб зробити умови роботи там привабливими для молодих спеціалістів.
Нині в Україні є такий механізм підтримки кіно. Двічі на рік усі охочі мають можливість подавати на розгляд Держкіно проекти. Вони включають сценарій, склад знімальної групи, бюджет на реалізацію. Ігрове кіно держава фінансує на 50%. Повне фінансування отримують документальні, просвітницькі, анімаційні стрічки та кіно для дітей. З поданих проектів експертна комісія обирає ті, які отримають державну підтримку. Склад комісії є визначальним фактором. Саме ці люди обирають, яке кіно підтримає держава.
Та яке кіно виходить за підтримки держави – у нас нікого не обходить. Фахова оцінка кінострічки після того, як на неї виділили кошти, не проводиться. Загалом у кіногалузі є брак фахових видань. Окрім нашого журналу "Кіно-Театр", інших немає.
Крім того, за роки існування Держкіно не було жодної особи, яка просувала б українське кіно на зовнішній ринок. З власної ініціативи режисери самотужки розсилають кіно на закордонні фестивалі. Там вони можуть отримувати визнання і призи. Потім вважають, що наші стрічки побували за кордоном. Також у різних країнах проходять "Дні українського кіно". Але це разові акції.
Кіно – це продукт. І як будь-який продукт, який ми виробляємо, його варто продавати. Зокрема за кордон. Верховна Рада і пані Сюмар мали б звернути на це увагу. На мій погляд, просування українського кіно на зовнішній ринок – це важливий момент для повноцінного існування кінематографії в державі.
Я погоджуюся з відомим висловлюванням про те, що кожен кінотеатр у світі є посольством нашої країни. Необхідно правильно використовувати цей ресурс. Через кіно розповідати про нашу країну, популяризувати її закордоном. Це найдоступніше мистецтво, яке може представляти Україну у світі.
Утім, Держкіно має і правильні рішення. Серед них - підтримка кінострічки "Її серце" Ахтема Сеїтаблаєва. Головною героїнею фільму є кримськотатарська дівчина, яка у часи Другої світової війни урятувала близько 100 дітей-сиріт. Фільм має вийти восени наступного року. На його появу ми дуже чекаємо".
"Програма підтримки книговидавничої галузі має дві головні проблеми. Перше – недосконалість самої програми. Друге – недостатність фінансування", - каже доктор філологічних наук, літературознавець, директор видавництва "Наша культура і наука" Микола Тимошик.
Суттєвою проблемою є не зовсім чітка і прозора схема затвердження остаточного переліку книжок, на видання і розповсюдження яких виділятимуть державні кошти. Я понад 10 років був членом експертної ради національної програми "Українська книга" при Держтелерадіо. Часто експерти із списку вилучають неактуальні за тематикою книжки. Але згодом вони знову з'являються у програмі. Так було, скажімо, з російськомовним гросбухом про Харцизьк за часів режиму Януковича. На його видання пішло більше мільйона гривень. Це приклад кулуарних рішень верхівки відомства, яка розподіляє кошти.
Процедура визначення соціально значущих видань за державний кошт у корені неправильна. Експертна рада обирає позиції зі списку, який пропонують видавці. Часто це цілий річний тематичний план видавництва, що формувався самопливом. Держава має сама замовляти такі видання. Найперше, це мають бути книжки, що стверджують національну ідею, мову, нашу самобутність, досягнення, проблеми нашого реального і правдивого поступу в минулому і тепер. Провідною має бути тематика, довкола якої так багато політичної полови, незнання чи свідомого замовчування. Скажімо, українська революція 1917-1921 років, колективізація, голодомор, ОУН-УПА, окупація, велич і драма українського села тощо. Та це може стати реальним лиш тоді, коли біля керма подібних інституцій, які замовляють і фінансують такий соціально значущий продукт як українська книжка, стоятимуть патріоти, професіонали і просто порядні люди.
Заява пані Сюмар гарна і правильна. Та подібні висловлювання лунають у стінах парламенту щороку. А коли доходить до діла, то справжніх захисників української книжки немає".
За словами Вікторії Сюмар, успішність і ефективність роботи 2017 року усіх трьох ланок – кіно, книговидання та суспільного мовлення - залежить від ресурсів, які на це будуть виділені. Раніше голова Верховної ради Володимир Гройсман пообіцяв, що затвердження держбюджету на наступний рік відбудеться до 1 грудня.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Обмежили ввезення антиукраїнських книжок
2 
4880
Коментарі