пʼятниця, 29 грудня 2017 11:01

"Почав розуміти свою кицьку. Спілкуватися з нею" - фіналіст "Новели по-українськи"

"Почав розуміти свою кицьку. Спілкуватися з нею" - фіналіст "Новели по-українськи"

Публікуємо твір "Звичайні події" фіналістки конкурсу "Новели по-українськи" Наталії Лапач.

Авторка народилася 1982 року у Херсоні. Має дві вищих освіти - дипломи магістра філології й журналістики Херсонського державного університету та магістра міжнарожної економіки Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.

Живе з чоловіком у Києві. Надає консультаційні послуги з бізнес-аналізу.

Повний тест:

Знаєш, чому я боюся туманів?
Звичайний ранок вівторка. Міст Патона, як завжди, тягнеться. Плюс айті – не треба поспішати на роботу. На фоні грає радіо "Рокс". Думаю про те, яка ми чудна пара. Можемо їхати і мовчати. Досить довго. А потім раз - і питання застає тебе зненацька. Я мовчу і стежу за дорогою. От найменше мені зараз треба когось догнати, щоб тягнучка ще виросла і водії проклинали ще двох бовдурів.


Коли навколо тебе все у густому тумані, то здається, що межі навколишнього світу стираються. І ти не знаєш, де ти. Ти не відчуваєш того самого "тут" і "зараз", а просто пливеш у тумані. І не знаєш, наскільки стерлися межі нашого світу. Не знаєш, у якому зі світів опинишся, коли розвіється туман.
За мостом дійсно туман. Густий. Не видно не те що Лавру, а й чи є кінець у моста. А раптом вона права? Від цієї думки стає моторошно. Минулого разу, як був такий туман, почалася війна. І також не вірилося в те, що реальність стала іншою.


Висаджую біля офісу. Завжди її підвожу, щоб не губилася. Дивлюся, як граційно вона рухається.
А на мене чекає звичайний день айті контори. Дзвінки, мигтіння скайпу, де всім щось терміново треба, а наостанок ще й плановий вечірній деплой. Несподіваний дзвінок. Зараз ніхто не дзвонить - навіщо, коли є скайп, чи вайбер. Мимоволі починаєш думати про найгірше. Із ким і що могло трапитися. Дурня. Незнайомий голос каже, що знайшли мою анкету у базі донорів, що дитині терміново треба кров. Я давно у базі донорів. Ще з тих часів, коли грошей не було ну зовсім. Не маєш грошей, то хоча б поділися тим, що маєш, так мене вчили батьки.


Цікавий народ зазвичай здає кров. Тут і платні донори, здорові дядьки і тітки, і гламурні дівчата і хлопці, у костюмах з ноутами - чи юристи, чи банківські співробітники. Особливо шкода миловидне дівчисько, яке недобрало вагу, щоб здати кров, і ледве стримувалося, щоб не плакати.
Ще один дзвінок. Чи сьогодні день телефону, чи що? Тільки зберешся попрацювати - як комусь терміново треба продати тобі квитки на чортову виставу.
Деплой, на диво, не впав.
Їдемо додому. Пролітаємо міст, й таке буває. Туман давно розвіявся.


Тобі не здається, що щось невловимо змінилося? Що це вже не та реальність, із якої ми заїхали в туман ще зранку?
Вона дивиться на зірки, прискіпливо вивчає небо, наче шукає якісь зачіпки. Другий місяць вона там шукає, чи що. Я обіймаю її, намагаючись не сильно придавити маленьке котяче тільце, особливо хвоста.
Зараз в айті народ іде за грошима. Мені подобалося в айті те, що лише твій розум мав значення. Ти міг бути скільки завгодно дивним, але це нікого не обходило. Всі такі. І якщо ти приїздиш на роботу із кицькою – нікого не обходить. Я був на співбесіді в офісі, де було облаштовано навіть кімнату для двох котів. Але от спілкуватися з кицькою – це вже занадто.


Ранок середи не задався - їхати треба було рано, щоб встигнути на сдачу крові. Міст, на диво, їхав досить швидко. А далі казка скінчилася і довелося об'їжджати повз костьол Святого Миколи, який, про себе, я завжди називав будинком з химерами. Стою у заторі і розглядаю потворних створінь костьолу. Здається, що вони розглядають мене у відповідь. Добре, хоч не питають, як справи. А розказати було що. Якби хтось спитав зараз про моє життя, я б назвав його "звичайні події на тлі незвичайних обставин".
А ще рік тому жив собі звичайним життям. Java Developer, Middle, неабищо. Проект так собі, зате команда підібралася на диво гарна. Ходили на пиво, грали у "настолки" по п'ятницях, обговорювали дівчину-піємку з іншого офісу. Скаржилися на стенд-ап о 10 ранку, бо ж незручно добиратися з лівого берега до офісу у такий час. Звичайне життя пересічного айтішніка. Дзвінок батькам раз на тиждень.


А потім був густий туман. Я їхав додому по мосту Патона, слухав радіо. І таке враження, ніби у тому тумані я виїхав десь не там. Все наче залишилось тим самим, на своїх місцях, але реальність змінилася. Війна змінила її. Страх майбутнього, темного і невідомого, і зовсім нерадісного. Друзі, які перестали бути друзями через різницю політичних поглядів. Звичайні люди, такі самі, як ми, які ставали творцями нової світлої реальності. План порятунку, який я розробляв для своїх батьків, які залишилися на Півдні, на нашій території. Каністра з бензином та аптечка. Ну і ще дещо. Виїзди з друзями до лісу, щоб тренуватися у стрільбі.
Але було дещо дивне. Не моторошне, але дуже дивне. Я почав розуміти свою кицьку. Спілкуватися з нею. До речі, вона виявилася чудовим співбесідником. З того часу, я залишаюся вдома, якщо за вікном туман. Удвох дивимося у вікно. Розповідаю їй останні, вже кращі новини.


Та я знаю, що одного разу я знову потраплю в туман. Цікаво, яким буде той світ, у якому я опинюсь. Можливо, там будуть у симбіозі жити люди і природа. Можливо, буде суспільство, побудоване на засадах рівності можливостей, свободи вибору, суспільної користі...угу. А можливо, всі френди у Фейсбуці будуть моїми реальними друзями.
А поки – я налаштовую щомісячний платіж для притулку для тварин та насолоджуюся чудовим товариством своєї кицьки.
Чудовий сонячний ранок, ясне безхмарне небо. Вирішив прогулятися по мосту Патона. Несподівано зустрів свою давню знайому. Одну із небагатьох, хто працює по спеціальності, яку закінчила, психіатром. Прогулялися, розговорилися за кавою.
А потім не було туману. Були лікарі та перелякані батьки. Кажуть, нервове навантаження та перевтома. Кажуть, трохи підлікуємо, та можна не боятися туману - і розмови з тваринами також припиняться. А от цього шкода, бо не так просто знайти гарного співбесідника.

Твір ще одного фіналіста можна прочитати за посиланням.

16 грудня у київській книгарні "Смолоскип" відбулось нагородження переможців конкурсу "Новела по-українськи" від журналу "Країна". Проводиться з 2013 року. Цьогоріч дія твору мала відбуватися в сучасному українському місті. Організатори отримали понад 300 текстів. У фінал пройшли 15 авторів.

Зараз ви читаєте новину «"Почав розуміти свою кицьку. Спілкуватися з нею" - фіналіст "Новели по-українськи"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

15.01.2014 22:50:31Malchish88.135.232.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти

Ленин, историческая фигура мирового масштаба, гейлицаи и СВОЛОТА, дерьмо истории, вонючее и непотребное...

15.01.2014 22:23:10chuprynka77.123.189.--
  • 1+
  • 0-
  • Відповісти

ЩО НЕ БУДУТЬ, РИГИ КАЖУТЬ,
ЗНАЧИТЬ ПЛАН У НИХ ОДИН,
КРАЛИ, КРАДУТЬ ТА НЕМОЖУТЬ
РИГИ ЖИТИ БЕЗ КАЗНИ
ГОЛОВНИЙ СКАЗАВ КОРАПШИН
ВСІ КОРАПШИН ПО КУТКАХ
ТА КОЛИ ПРИХОДИТЬ ДАТА
ВСІ КОРАПШИН НА ЦИРЛАХ
ОСЬ ТАКА У НАС ДЕРЖАВА
ПРАВИТЬ НЕЮ ЛИЦЕМІР
ЗВЕРХУ ДОНИЗУ ЛАКЕЇ
А БЮДЖЕТ ДЛЯ НИХ ПИРІГ
ХТО ІЗ РИГ ТОМУ ПИРІГ
ХТО ПОБЛИЖЧЕ ТОМУ СКИБКИ
ХТО ПОДАЛЬШЕ КРИХТИ З НИХ
ХТО ЗАНЮХАЄ ТОЙ В ТЕМІ
А НАРОДУ ЛИШ ДИВИТИСЬ
ЯК ПЕЧУТЬ ПИРИГИ РІК
ТА КОЛИ ВІН НЕ ГОТОВИЙ
РИГИ НАЧЕ В ПЕКЛІ НА ОГНІ...

15.01.2014 22:23:25chuprynka77.123.189.--
  • 1+
  • 0-
  • Відповісти

Кацапськи тролі аж з штанів вистрибують від ненависті та люті на Україну, до українців, та до нашого майдану, де народ вирішує питання нашого майбутнього. Хай там що ці покидьки собі думають і що вони тут пишуть, а Україна буде жити своїм власним життям, без наказів скаженого Путіна чи Медвєдєва чи ще більш скаженою Держдуми Росії - ми вільний народ і ми цим пишаємося і ніяка сила нас більше не примусить стати на коліна перед збоченцями та убивцями кацапського походження. Їх влада на Україні закінчилась - це очевидний факт. Слава Україні! Слава української нації! Слава українським героям на кшталт Степана Бандери та Романа Шухевича - провідників визвольного руху нашого народу у 40-50 роки минулого століття!

15.01.2014 20:21:25Vladimir195537.52.188.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти

Ленин был ,есть ,и будет ,а про этого мудака Мариновича забудут завтра .

15.01.2014 22:24:13chuprynka77.123.189.--
  • 1+
  • 0-
  • Відповісти

скільки тих ідолів по Україні наставили фарисеї, на сьогодні йде еволюційний шлях очищення від сатанізму комуно - фашизму, недолюди прадіди нью фарисеїв - нкаведисти, які з 1917 року знищували церкви, без суда та слідства - "трійками" розстрілювали ні в чому невинних людей, штучні голодомори, геноциди-етноциди народів, .... цей список незлічений підіть но до церкви тролики пуцько-лакеї та хамо-лизи висповідайся можливо сатана - ленін вас попустить - повноцінними людьми станете...

15.01.2014 19:06:01Malchish88.135.232.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти

Моника, сглотни, и расслабься...хе-хе

15.01.2014 17:39:31nest3595.132.107.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти

Маринович тут правий.Адже в цих випадках свободівці діяли і діють, як дикуник варвари, в шкурах а не цивілізовані люди. .Коли варвари захопили Рим, то в першу чергу почали розбивати мармурові статуї та розтягувати осколки , думаючи, що то дорогінні речі.Так же діють й свободівці.Ну а Мірошниченко тут хоче набути славу Герострата-грека з Ефесу,який спалив храм Артеміди, а під тортурами заявив, що зробив це для того, щоб люди пам!"ятали його ім"я.

15.01.2014 17:31:49TASS2.94.9.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти

Памятники рушили охломоны, которые их ставили?

15.01.2014 16:58:10Хведір46.201.188.--
  • 6+
  • 0-
  • Відповісти

Цей Пан Маринович мабуть був за Ющенка і разом з Ющенком проти всіх на західній Україні, бо хотів щоб президентом став Янукович, як менше зло. Він і досі вірить що Янукович буде присилати комунальників ночами, щоб ніхто не бачив, знімати пам'ятники Леніну, замість того щоб присилати ночами комунальників з Беркутом і йолкою бити танцюючих студентів чи присилати ночами комунальників з Беркутом розчищати опозиційні барикади.
А що ж він не обурювався, коли при Ющенку відбили були носа твердокамінному комуністу Петровському.
А про Леніна - то його ж Ющенко прийняв указ про знесення взагалі всіх комуністичних символів, а не тільки Ленінів. А коли його Львівська міськрада зносила Леніна був указ президента про це?

15.01.2014 16:43:061514orsha176.36.100.--
  • 6+
  • 0-
  • Відповісти

Іппать, хода на честь Бандери у Києві проводиться вже 8-й рік поспіль. А от цього року не слід було її проводити, щоб комусь сподобатись. Нехай цей маринович порадить партії ригионав не блокувати вибори Київради, щоб Київрада могла приймати рішення про знесення ульянава-бланка. А ще краще, нехай порадить шапкокраду, щоб він десь завіявся з України під три чорти. Це точно сподобається як Українцям, так і міжнародній спільноті

15.01.2014 16:23:14Malchish88.135.232.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти

Ленин, историческая фигура мирового масштаба, гейлицаи и СВОЛОТА, дерьмо истории, вонючее и непотребное...

15.01.2014 16:18:21Maid1491.208.52.--
  • 0+
  • 0-
  • Відповісти

Да, уважаемые, майданящиеся — это такой новый украинский общественный класс. Есть трудящиеся, а есть майданящиеся — которым стоять за станками, спускаться в шахту и заниматься прочей чепухой некогда, они заняты много более полезным общественным дурдом... при чем тут дурдом?.. ага, трудом (именно!) — борьбой за демократию. Чем дольше они на майдане стоят, чем сильнее отмораживают себе... ну... вобщем, европейские ценности... — тем скорее наступит на Украине эра всеобщего благоденствия и процветания. :D

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути