"Як звичайні люди з українськими паспортами під вогнем, у крові і багнюці вперше відчули себе українцями — головна ідея мого фільму, - розповідає режисер Сергій Лисенко про свою майбутню картину "Одесити на Донбасі".
Документалка перемогла у конкурсному відборі Держкіно з формування програми виробництва і фінансування у 2016-2017-му. - Цей фільм - про народження нашої нації. Друге народження, яке відбувається зараз, - продовжує режисер. Розповідає про одеських прикордонників, які у 2014-му опинилися на блокпості "Довжанський" на Луганщині. З одного боку по ним працювала російська артилерія, "Гради", а з іншого — міномети сепаратистів. Ці одесити — чоловіки, в межах 30 років, переважно українці за національністю, служили у портовому місті, дуже розслабленому, вільному. Частина з них служила на кордоні з Молдовою. Аж тут їх наказом командування перевели в зону АТО.
Як познайомилися з героями картини?
- Випадково наш автор сценарію Олександр Лірчук в Одесі, коли частина хлопців повернулася додому. Переказував жахливі і, водночас, героїчні історії, почуті від воїнів. У його іншому сценарії до документального фільму "Війна на нульовому кілометрі" частково ця тема лунала. Після того вирішив, що цікаво було б зробити фільм саме про одеситів на Донбасі. Історії, розказані воїнами, схожі між собою, бо вони про постійні обстріли, смерть побратимів. Коли починає працювати "Град", відчуття неможливо передати. Це жах, який пронизує кожну клітину тіла. Ми спробуємо реконструювати один такий епізод у фільмі. Один одеський прикордонник розповів нам, що під час обстрілів, він, щоб не чути вибухів, вдягав навушники. Слухав свою улюблену групу "The Doors". Пісню "Кінець", яку американський режисер Френсіс Форд Коппола використав у своєму фільмі "Апокаліпсис сьогодні". Ця похмура пісня дивним чином перенесла його у часі і просторі на війну у В'єтнам. Він не міг збагнути, що подібне відбувається на українській землі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Донбас завжди був українським" - Лариса Кадочникова
Одесити будуть єдиними дійовими особами у фільмі?
- Зняти такий фільм мене спонукала думка, що не лише одеські прикордонники пройшли духовну трансформацію, а й усі ми. Я в тому числі. У картині будуть не лише одесити, а й інші люди. Ті, хто різними шляхами прийшли до усвідомлення свого українства. Мій давній хороший друг працював до війни у сфері інформаційних технологій та рекламному бізнесі. У 1990-х він емігрував з України, бо не бачив свого майбутнього в нашій державі. Певний час жив у Ізраїлі, Європейському Союзі. Остаточно повернувся перед подіями на Майдані 2004-го. Брав участь у них. Став активним учасником подій другого Майдану 2014-го, який його кардинально змінив. Якщо до того він був космополітичною і аполітичною людиною, то з подіями 2014-го все стало навпаки. Він бачив, як палають шини, готував пляшки з "Коктейлями Молотова". Все це призвело до трансформації у ньому. Сьогодні він — один з найактивніших волонтерів нашої країни. Кавалер ордену "За мужність". Тому вважаю своїм обов'язком зробити фільм про таких людей. Адже це все відбувається не тільки з військовими, а з усіма нами, українцями в тилу.
Ви отримали підтримку Держкіно, якісь побажання під час пітчингу комісія озвучила щодо майбутньої картини?
- Цього року вперше Державна служба з питань кінематографу проводила конкурсний відбір кінопроектів відкрито. Будь-хто міг слідкувати за процесом відбору в інтернеті в режимі реального часу. Дуже пишаюсь, що наш фільм посів перше місце у своїй категорії - "неігрові тематичні фільми про героїзм воїнів, які брали участь у захисті України в роки Другої світової війни та під час проведення антитерористичної операції". Єдиним коментарем журі з приводу нашого фільму було те, що у ньому забагато дійових осіб. Це слушне застереження, до якого я дослухався. Зараз працюємо над тим, щоб зробити основний кістяк головних героїв, відкинувши другорядних. Зосередимось на кількох життєвих історіях, щоб глядач не почувався розгубленим. Ми не зможемо відзняти фільм на тому блокпосту, бо зараз це територія, яку Україна не контролює. Але ми обов'язково зробимо реконструкцію тих подій 2014-го з максимальною точністю і психологічною достовірністю. Це буде документальне кіно з елементами ігрового у середині. Крім одеситів, зніматимемо волонтерів, байкерів. Загалом це буде фільм-подорож. Жанр роуд-муві більш характерний для ігрового кіно, але ми застосуємо його до документального фільму. В цьому буде інновація, яку ми хочемо втілити. Колоною байкерів ми вирушимо з Одеси до Тарасової гори під Каневом на Черкащині, де байкери проводять щорічний фестиваль. Далі заїдемо до Качанівського маєтку, на Чернігівщині, де у XIX столітті збирались знакові фігури української культури. Це буде багатошаровий фільм. Спробуємо віднайти відповідь на питання — Що робить українців українцями?
3 
4880
Коментарі