28 березня у рамках фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA презентували стрічку "Тихе місце" 24-річного режисера Олесі Бортняк. Фільм є одним з переможців першого відкритого конкурсу кінопроектів на отримання державного фінансування. Його зняли у лікувально-виробничій майстерні для людей з психічними відхиленнями.
"Це мій перший фільм, - каже режисер. - Центр відрізняється від звичайних психічних лікарень, де дають пігулки і уколи. Там близько 60-ти хворих проходять реабілітацію. Вони соціально адаптовані і проживають у своїх квартирах".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На кінофестивалі "Docudays UA" пропонують зустрітися з лесбійкою чи біженцем
Хворі приходять до закладу щодня о 9 годині.
"Наші хворі виконують на замовлення неважку роботу — склеюють конверти, можуть шити маленькі мішечки, - каже директор організації, психолог Ніна Гоностай. - За свою роботу отримують винагороду. Хто, що заробив, той те і отримав - хто за 2 конверти, хто за 20. З великими труднощами вишукуємо якусь роботу для них. Діагнози хворих не можу розголошувати. Це інваліди з дитинства, мають розумову відсталість. Вони нещасні, бо не приживаються у суспільстві. Поки знімали фільм жодного дня не було, аби його директор не приїхала з гостинцями. Привозила чаї, цукерки. Хоча вони і заважали нам зйомками".
Головним героєм стрічки є 54-річний киянин Юрій.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Режисер провів 3 місяці з гангстерами
"Спочатку запланувала фільм, як сплетіння мікроісторій героїв, - розповідає Олеся Бортняк. - Коли переглядали відзнятий матеріал, виявилося, що 80% - про Юру. Він забрав на себе усю увагу. Хотіла навіть назвати стрічку "Юра". Він одинокий, брат і мати померли. Живе у трикімнатній квартирі. Має опікуна, який залишає Юрі з державної пенсії тільки 60 грн на місяць. Тому у фільмі він так болісно випрошує собі за роботу то 100 чи 50 гривень. Юра цікавий тим, що смішний і одночасно трагічний. Для нього найважливіше, щоб його любили. Увесь час про це говорить у фільмі. З ним у мене взагалі кохання. Він розуміє, що між нами нічого не може бути. Але ми залишили дружні стосунки. Для нього я не була режисером — просто Леся. Тільки заходила до кімнати, починав співати. Увесь час наспівує у фільмі "Я устал, хочу любві...". В одній сцені він замітає віником підлогу і каже: "Бачиш, Лесю, я усе вмію, а любові у мене немає".
Виробництво фільму відбулося на кіностудії ім. Довженка. Бюджет картини - 130 тис грн.
2 
4880
Коментарі
1