Після перепоховання праху Тараса Шевченка 22 травня 1861 року Чернечу гору біля Канева почали називати Тарасовою. Тут за народні кошти збудовано перший народний музей Кобзаря, впорядковано його могилу і встановлено монументальний чавунний пам'ятник-хрест. 16 червня 1939 року у Каневі відкрили бронзовий пам'ятник Тарасу Шевченку роботи скульптора Матвія Манізера та архітектора Йосипа Лангобарда.

До 120-річчя з дня народження Кобзаря конкурс на кращий пам'ятник Шевченку в Києві виграв ленінградський скульптор Матвій Манізер. Коли пам'ятник виготовили і привезли у сквер навпроти Київського університету, виявилося, що він замалий для того простору. Тоді було прийнято рішення встановити його в Каневі. А в Києві скульптор повторив із несуттєвими змінами свою попередню роботу, але зробив саму постать на два метри вищою.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Прах Шевченка привезли до Канівського собору

Проведели мелiоративнi роботи для укрiплення схилiв гори, засаджено лiсом навколишнi яри та мiжгiр'я. Площа заповiдника розширилася до 10га. Пiвденний схил Тарасової гори i сусiдньої з нею зрiзали на конус, засадили деревами та зробили дерев'янi ринви для вiдведення дощової води. Збудували i довгi звивистi сходи на вершину гори. Каневі відкрили навіть музей "Тарасова світлиця" у будинку доглядача за могилою І. Ядловського. 1925 року відкритий музей-заповідник Шевченка.

Під час другої світової війни пам'ятка зазнала значних втрат. 1943- 1944 фашистами в музеї влаштовано трудовий табір і повністю знищено музейну експозицію. Того ж року, після звільнення Канева від фашистів, музей приймає перших відвідувачів.

×