"Про що читати – український дух, під...сів чи євреїв-змовників? Голосуємо оплесками", - 15 вересня під час львівського Форуму видавців у книгарні "Є" шоумен і письменник Антін Мухарський презентував книжку "Доба. Сповідь молодого "бандерівця". Невеличкий зал магазину наповнений читачами. Присутні обирають "про під...сів". Письменник читає історію про завідувача літературною частиною київської театру Борю Маргуліса і режисера Романа Віктюка. За сюжетом киянин поїхав до Москви, аби зустрітися з режисером. Він потрапив під гарячу руку Віктюка після невдалої репетиції. Той без причин нагримав на Борю і матюками порадив повертатися до Києва.
"Реальні події. Були люди, які це бачили, - каже Мухарський. - Роман Віктюк тут прекрасно описаний. Дуже шаную його творчість. Він не буде ображатися".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Спершу маю запитати — москалі в залі є?"
Роман почав писати 1994-го. Завершив цьогоріч. У верхньому кутку обкладинки стоїть червона помітка "18+". Автор називає свою книжку неполіткоректним романом у чотирьох частинах.
"Книжка – намагання вичавити з себе страх, - розповідає Антін. - Усі ми боїмося. Наш страх виплеканий роками. Першими рукопис читали друзі, дружина. Вони питали: "Навіщо ти це зробив? Ти ж наживеш собі ворогів на усе життя". Пам'ятаю, як у 1990-му підстригся "під макітру", одягнув вишиванку, причепив значок з Бандерою. Мама казала: "Синок, ти для чого це все робиш? Вони тебе вичислять і зачистять". Українець не може сказати: "Я українець, живу на своїй землі. Пішли ви на х..., москалі!". Його стримують якісь політкоректні речі. Зараз Україну знову намагаються втягнути в імперське коло. Якщо Шотландія відділиться від Англії, Англії буде те, що й Росії без України. Якщо імперія переможе, Україна буде похована на довгі роки, залишиться шароварно-вишиваною, співатимемо стрілецькі пісні, але справжньою економікою і владою не будемо ніколи наділеними. Українці завжди залишатимуться гречкосіями, працьовитими руками, а статки на цьому зароблятимуть інші".
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Іван Семесюк намалював у відвертих позах тварин з картин Марії Приймаченко
Текст роману сповнений нецензурної лексики. Мова йде від імені головного героя — юнака, який після проголошення незалежності, вірить у кращу долю України. Мухарський зізнається — той схожий на нього. У романі автор іронізує над негативними рисами українців.
"Серед українців посіяно вірус недовіри один до одного. Усі вбачають в іншому провокатора, якому ти виллєш душу, а завтра він на тебе "настукає" і тобі скажуть: "Папаша, собирайтесь!". Живу з родиною у Києві у приватному будинку неподалік озера. Люди, які мають на березі озера будинок, захопили незаконно пляж. Мешканці нашої вулиці, усі як один, зібралися, склалися грошима, найняли техніку, зарівняли пляж, завезли туди піску. Усім цим займався один Юрій. Йому ми і здавали гроші. "А ви знаєте, що Юрій на нас заробив? 20 тон піску купив за наші гроші, але ж чеків він не показав", - і починаються наклепи один на одного".
Своїм літературним батьком Мухарський називає львівського письменника Юрія Винничука. Каже перше захоплення сучасною українською літературою мав у Львові на початку 1990-х, коли відвідував творчі зустрічі з літературним угрупуванням "Бу-Ба-Бу".
"Більше знаю Мухарського як шоумена, - на презентацію прийшов програміст Володимир Федоров, 57 років. - Бачив в Інтернеті його проект "Лагідна українізація". Тексти роману органічні. Я там матюків не чую, тільки динаміку, емоції. Він актор, чудово читає. Сину кажу, що матюкатися не треба. Хоча, як був студентом, ми то вживали. Але без дівчат. Погоджуюся з Мухарським, якщо людина нормальних слів не розуміє, то можна вдаватися до нецензурних слів. Бачу, що Антін людина грамотна, прагматик, а не романтик-анархіст. Стоїть на землі ногами міцно, розуміється в економіці. Він новітній анархіст, який знає, що таке відповідальність".
Роман ілюстрований малюнками київського художника Андрія Єрмоленка. Через зображення оголених жінок три харківських друкарні відмовлялися брати книжку. Казали, та має надмір еротики.
3 
4880
Коментарі